авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 14 |
-- [ Страница 1 ] --

Государственный комитет Украины по вопросам

жилищно-коммунального хозяйства

Министерство охраны окружающей природной среды Украины

Всеукраинская

экологическая лига

Министерство экологии и природопользования Московской области РФ

Белорусский государственный научно-исследовательский центр «Экология»

Украинский государственный научно-исследовательский институт проблем

водоснабжения, водоотведения и охраны окружающей природной среды «УкрВОДГЕО», Украинский государственный научно-исследовательский институт экологических проблем УкркоммунНИИпроект, г. Харьков Харьковский Государственный Медицинский Университет АО НТИ ТТР, г. Харьков Украинское национальное отделение Международной Академии наук экологии и безопасности жизнедеятельности ХІІІ (ежегодная) международная научно-техническая конференция "ЭКОЛОГИЯ И ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА.

ОХРАНА ВОДНОГО И ВОЗДУШНОГО БАССЕЙНОВ.

УТИЛИЗАЦИЯ ОТХОДОВ" (13-17 июня 2005 г., г. Алушта) СБОРНИК НАУЧНЫХ ТРУДОВ Харьков-Алушта Печатается по решению Ученого Совета УГНИИ «УкрВОДГЕО»

Протокол № 11 от 03.06.2005г.

Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов.

Утилизация отходов / Сб. научн. трудов ХІІІ междунар. научно-технич.

конф. // Под ред. С.В. Разметаева: В 2-х т..- Х.: УкрВОДГЕО, 2005, 960 с.

ISBN 966-8855-01- Ответственный редактор: С.В. Разметаев Редакционная коллегия:

О.А. Белый, к.т.н.;

А.И. Бондарь, д.б.н.;

Б.М. Борисов, к.т.н.;

М.Т. Брык, д.х.н.;

А.П. Гетьман, д.ю.н.;

О.В. Зайцева, д.б.н.;

А.А. Любич, д.э.н.;

И.В. Капусник;

В.Ф. Костенко, к.т.н.;

В.П. Кухарь, д.х.н., акад. НАН Украины;

М.С. Малеванный, д.т.н.;

В.С. Мищенко, д.э.н.;

А.Г. Ольгинский, д.т.н.;

Д.Н. Почепецкий;

В.П. Приходько, д.т.н.;

С.В. Разметаев, к.ю.н.;

А.И. Федоренко, д.ф-м.н.;

И.Г. Черванев, д.т.н.;

А.Ю. Чебанов, к.г.н.;

И.А. Шеренков, д.т.н.;

В.А. Юрченко, к.б.н.

В сборнике представлены материалы ХІІІ международной научно технической конференции, отражающие медико-экологические и социально-демографические проблемы здоровья человека;

новые методы и аппараты очистки хозяйственно-бытовых и промышленных стоков;

подготовки питьевой воды;

пыле и газоочистки;

утилизации промышленных и бытовых отходов. Рассмотрены также экологические проблемы сельского хозяйства, экологические аспекты предпринимательской деятельности;

проблемы экологического образования и воспитания, проблемы стандартизации, сертификации и качества в экологии, правовые аспекты экологической и техногенной безопасности, экологического аудита.

Сборник рассчитан на научных работников, специалистов предприятий, медицинских работников, экологов, студентов, аспирантов, всех тех, кто интересуется проблемами охраны окружающей природной среды.

ISBN 966-8855-01- © УГНИИ «УкрВОДГЕО», составление, www.ukrwodgeo.org.ua СОДЕРЖАНИЕ ПРОБЛЕМЫ ВОДНОГО БАССЕЙНА СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Семчук Г.

М..................................................................................................... РОЛЬ ПРАВОВЫХ ФОРМ ТЕХНОГЕННОЙ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В СОВЕРШЕНСТВОВАНИИ СИСТЕМЫ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ Орлов Н.А....................................................................................................... ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Рибалова О.В., Поддашкін О.В., Савченко Н.В.......................................... ГЛОБАЛЬНОЕ ПОТЕПЛЕНИЕ: УГРОЗА ВОДОСНАБЖЕНИЮ ГОРОДОВ (НА ПРИМЕРЕ ХАРЬКОВСКОГО РЕГИОНА) Петросов В.А., Каркач О.А., Максимова Е.Э., Кобылянский В.Я............ ПРОБЛЕМЫ ВОДОСНАБЖЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ Ремжин А.А., Богдановский В.В., Колеров О.И......................................... НЕОБХІДНІСТЬ ЕКОЛОГО-СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ЗВ‘ЗКУ ЯКІСНОГО СТАНУ ВОДНИХ ОБ‘ЄКТІВ ТА УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ Дмитрієва О.О., Колдоба І.В., Власенко О.А............................................. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ И САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ХЛОРИРОВАНИЯ ОЧИЩЕННЫХ СТОЧНЫХ ВОД Юрченко В.А., Бригада Е.В., Тазберг А. В., Титаренко Л.А., Мистюк И.И.... ДОСЛІДЖЕННЯ АДСОРБЦІЙНИХ ЗДАТНОСТЕЙ ГЛИНИСТИХ МІНЕРАЛІВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ПРОЦЕСАХ ОЧИЩЕННЯ ВОДИ ВІД СПОЛУК ЗАЛІЗА Большаніна С.Б., Дудченко В.Д.................................................................... К ОПТИМИЗАЦИИ ПРОЦЕССОВ ОЧИСТКИ ВОДЫ Дергаченко В.А., к.ф.-м.н., Ефанов И.М., Яременко Р.Г........................... МЕМБРАНИ НА ОСНОВІ АЦЕТАТУ ЦЕЛЮЛОЗИ З АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЮ АКТИВНІСТЮ Бурбан А. Ф., Побігай Г. А., Коновалова В. В., Брик М. Т., Солодка Л. М...... ПАРАДИГМА ВОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМАХ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ Шевченко О.Л................................................................................................ МОНІТОРИНГ ВМІСТУ ЗАЛІЗА ЗАГАЛЬНОГО В ПОВЕРХНЕВИХ ВОДАХ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2002-2004 РОКИ Дудченко В.Д.................................................................................................. ОСОБЕННОСТИ МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОГО КОНТРОЛЯ КАЧЕСТВА ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ В КРУПНОМ ГОРОДЕ Петросов В.А., Максимова Е.Э., Кобылянский В.Я., Колотило В.Д....... ПРИМЕНЕНИЕ БИОЦИДНОГО ПОЛИМЕРНОГО РЕАГЕНТА ДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОГО ВОДОПОТРЕБЛЕНИЯ ПРИ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАХ Жартовский В.М., Нижник Т.Ю., Астрелин И.М., Толстопалова Н.М......... БИОЦИДНЫЕ ПОЛИМЕРЫ В ОБЕСПЕЧЕНИИ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ВОДЫ Мариевский В.Ф., Стрикаленко Т.В, Баранова А.И., Нижник Ю.В., Хаецкий И.К......................................................................... БЕЗОПАСНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ КОМПЛЕКСНОЙ ОЧИСТКИ ВОДЫ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ БИОЦИДНЫХ ПОЛИМЕРОВ Нижник Т.Ю., Баранова А.И., Мариевский В.Ф., Нижник Ю.В., Стрикаленко Т.В........................................................................................... ШЛЯХИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ В СИСТЕМАХ ВОДОПІДГОТОВКИ Хоружий П.Д., Хомутецька Т.П., Хоружий В.П........................................ ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ И РАЗРАБОТКА КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ ГРАНОДИОРИТНЫХ ФИЛЬТРОВАЛЬНЫХ СООРУЖЕНИЙ Борисов Б.М., Ходьков В.Л., Литвищенко О.С........................................... ПРОБЛЕМЫ ОСВЕТЛЕНИЯ, ОБЕСЦВЕЧИВАНИЯ И ДЕЗОДОРАЦИИ ПРИРОДНЫХ ВОД, ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ Борисов Б.М., Любич А.А.............................................................................. ОЧИСТКА ПОВЕРХНОСТНОГО СТОКА В УЛУЧШЕНИИ КАЧЕСТВА ВОДЫ ВОДОЕМОВ Лукашенко В.М., Разметаев С.В., Лукашенко С.В., Зеленский Б.К......... ОБЕЗЖЕЛЕЗИВАНИЕ МАЛОМИНЕРАЛИЗОВАННЫХ АРТЕЗИАНСКИХ ВОД, СОДЕРЖАЩИХ СЕРОВОДОРОД Любавина Е.А., Михайленко В.Г., Антонов А.В......................................... КОМПЛЕКСНЫЙ ПОДХОД К КОНТРОЛЮ КАЧЕСТВА ВОДЫ В. Д. Королёв, Ю. М. Пенкин........................................................................ ИССЛЕДОВАНИЕ ФИЛЬТРУЮЩИХ СВОЙСТВ ШЛАКА ЭЛЕКТРОПЕЧНОГО ФЕРРОНИКЕЛЕВОГО ПРОИЗВОДСТВА ПОБУЖСКОГО КОМБИНАТА Колотило В.Д., Голец В.Е., Козлова О.В., Багмет Д.С., Сотников О.М..... ГИПОХЛОРИТ НАТРИЯ В ВОДООЧИСТКЕ:





ПРАКТИКА ПРИМЕНЕНИЯ, ТРАНСПОРТИРОВАНИЯ, ХРАНЕНИЯ Колесник А.Р.................................................................................................. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХ СТОКІВ НА ЯКІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД, БІОРІЗНОМАНІТТЯ І ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ В.Д. Романенко.............................................................................................. ЯКІСНА ОЦІНКА ВОДНИХ ДЖЕРЕЛ НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ГОСПОДАРСТВА «ВЕЛИКОСНІТИНСЬКЕ» ФАСТІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Рідей Н.М., Войтенко Л.В., Захаркевич І.В................................................ ЭНЕРГОЭФФЕКТИВНОСТЬ СИСТЕМ ВОДОСНАБЖЕНИЯ Василенко С.Л................................................................................................ ПРОБЛЕМЫ УТИЛИЗАЦИИ И ОБРАЩЕНИЯ В СФЕРЕ ОТХОДОВ.

ОБЩИЕ ВОПРОСЫ СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Задніпровський В.В., Максименко Н. В....................................................... ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ОПТИМИЗАЦИЯ ОБРАЩЕНИЯ С ОТХОДАМИ ПРОИЗВОДСТВА И ПОТРЕБЛЕНИЯ В ТЕРРИТОРИАЛЬНО АДМИНИСТРАТИВНЫХ ОБРАЗОВАНИЯХ РАЗНОГО МАСШТАБА И ПРОФИЛЯ Б.А.Горлицкий................................................................................................ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ В СФЕРЕ ОБРАЩЕНИЯ С ОТХОДАМИ А.З.Ощепкова................................................................................................. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ Станкевич В.В., Вашкулат М.П., Костенко А.І,.

Тарабарова С.Б., Какура І.В., Нікула Р.Г.................................................... САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ Станкевич В.В., Какура І.В., Тетеньова І.О............................................... КОЛІЗІЇ СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ Міщенко. В.С.................................................................................................. ПУТИ РЕШЕНИЯ ПРОБЛЕМЫ СТРОИТЕЛЬНЫХ ОТХОДОВ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ Лысухо Н.А..................................................................................................... НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ И МЕХАНИЗМ ФОРМИРОВАНИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКИ БЕЗОПАСНОЙ СИСТЕМЫ ОБРАЩЕНИЯ С ТВЕРДЫМИ БЫТОВЫМИ ОТХОДАМИ В СИСТЕМЕ РЕГИОНАЛЬНОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО МЕНЕДЖМЕНТА Люшуков О.Д.................................................................................................. ПРИМЕНЕНИЕ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИИ УТИЛИЗАЦИИ ОТХОДОВ В РЕШЕНИИ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ПРОБЛЕМ ГОРОДОВ КРЫМА Аблязизова Д.Д............................................................................................... ПУТИ УТИЛИЗАЦИИ ПРОМЫШЛЕННЫХ ОТХОДОВ Ермолаев Ю.А., Кругликов В.А..................................................................... КЛАСС ОПАСНОСТИ ПРОМЫШЛЕННЫХ ОТХОДОВ А.Н.Александров, А.М.Касимов.................................................................... МЕДИКО-ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ ИМПУЛЬСНОГО УФ ИЗЛУЧЕНИЯ ДЛЯ ОБЕЗЗАРАЖИВАНИЯ ТВЕРДЫХ ОТХОДОВ.

Чумаков В.И., Кочина М.Л., Посошенко В.А.............................................. ПУТИ УТИЛИЗАЦИИ ПОЛИМЕРНЫХ ОТХОДОВ Науменко А.С................................................................................................. ПРОБЛЕМА УТИЛІЗАЦІЇ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ОЛИВ М. Мальований, О. Чайка, І. Петрушка, Р. Петрус.................................. ФОРМУВАННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ НА ШЛАМАХ МАРГАНЦЕВИХ РУДНИКІВ Мовчан О.Г., Сметана О.М., Сметана М.Г............................................... АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ СИНТЕТИЧНИХ НИТОК Іванова І.М..................................................................................................... КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА УТИЛІЗАЦІЇ ЗАЛІЗНОГО КУПОРОСУ - ВІДХОДУ М. Мальований, О. Попович, В. Заречений, Д. Березюк............................. НОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И МЕТОДЫ УТИЛИЗАЦИИ И ОБЕЗЗАРАЖИВАНИЯ ОТХОДОВ ТЕРМОКАТАЛИТИЧЕСКОЕ ОБЕЗВРЕЖИВАНИЕ ТОКСИЧНЫХ ОРГАНИЧЕСКИХ СОЕДИНЕНИЙ Н.И. Звонова, С.Ф. Морозов, Ю.Н. Бигма.................................................. ПРОИЗВОДСТВО, РЕЦИКЛИНГ ПОЛИМЕРНЫХ МАТЕРИАЛОВ В УКРАИНЕ. СОЗДАНИЕ ПОЛИМЕРНЫХ КОМПОЗИТОВ – ПУТЬ К РЕЦИКЛИНГУ ПОЛИМЕРНЫХ И БИОСЫРЬЕВЫХ ОТХОДОВ Мишак В.Д., Мамуня Е.П., Лебедев Е.В., Семиног В.В............................. ВИСОКОНАПОВНЕНІ КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ НА ОСНОВІ ПОЛІМЕРНИХ ВІДХОДІВ ТА ЇХ СУМІШЕЙ В.Д.Мишак, Є.П.Мамуня, Є.В.Лебедєв, В.В.Семиног................................ КИНЕТИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ И МЕХАНИЗМ ПРОЦЕССА ГИДРАТАЦИИ ИЗВЕСТИ ДИСТИЛЛЕРНОЙ ЖИДКОСТЬЮ Зозуля А.Ф., д. т. н., Панасенко В.А............................................................ РОЗРОБЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБЛЕННЯ ВІДХІДНОГО НАТРІЮ ТІОСУЛЬФАТУ Знак З.О., Оленич Р.Р., Гелеш А.Б............................................................... ТЕХНОЛОГІЯ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ БАГАТОКОМПОНЕНТНОЇ КАБЕЛЬНО-ПРОВІДНИКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ Лапицький В.М., Гончаренко В.І., Катічев О.М......................................... ТЕХНОЛОГИЯ ВЫЩЕЛАЧИВАНИЯ СКАНДИЙСОДЕРЖАЩИХ ОТХОДОВ А.Б. Комаров, Ю.М. Рябухин, К.Э. Мовсесов, С.В. Богун......................... УТИЛИЗАЦИЯ ТЕХНОГЕННЫХ ВОЛОКНИСТЫХ МАТЕРИАЛОВ Севостьянов В.С., Солопов Н.В., Фуников И.М., Варданян Г.Р., Черноусов А.В................................................................................................ СТРОИТЕЛЬНЫЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИ РЕГЛАМЕНТИРОВАНИИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХ ШЛАКОВ В ПРОМЫШЛЕННОЙ ГИДРОТЕХНИКЕ Цыганков В.Н., Свиренко Л.П., Михович Г.С............................................. ФОСФОГИПС - КАК МАТЕРИАЛ ДЛЯ ПРОТИВОФИЛЬТРАЦИОННОГО ЭКРАНА Разметаев С.В., Михович А.С..................................................................... ПРАКТИКА ВНЕДРЕНИЯ РАЗДЕЛЬНОГО СБОРА ОТХОДОВ В ГОРОДЕ ХАРЬКОВЕ Абашина Е. А., Лученко Ф. В........................................................................ УТИЛІЗАЦІЯ ЕЛЕМЕНТНОЇ СІРКИ – БАГАТОТОНАЖНОГО ВІДХОДУ ВИРОБНИЦТВА НАФТОПРОДУКТІВ Р. Ільків, М. Мальований, О. Попович, І. Ільків, В. Матійчин................... ОТВАЛЬНАЯ ПОРОДА УГЛЕОБОГАЩЕНИЯ КАК СТРОИТЕЛЬНЫЙ МАТЕРИАЛ ДЛЯ ПЛОТИН, ДАМБ Цыганков В.Н., Михович А.С........................................................................ ПУТИ РЕШЕНИЯ УТИЛИЗАЦИИ ТБО И ОСВ В КОМПЛЕКСНОЕ ОРГАНО-МИНЕРАЛЬНОЕ УДОБРЕНИЕ: ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРОБЛЕМЫ Малюга Ю.Е., Тарнопильский П.Б., Усцкий И.М., Болтенков Ю.А., Торосов А.С., Смольянинов И.И., Мостепанюк А.А., Дегтярев В.В., Чекар Е.Ю., Шапорев В.П., Зинченко М.Г., Жабер М.А........................... РАЗРАБОТКА ТЕХНОЛОГИИ РАЗДЕЛЕНИЯ БИОГАЗА НА ОСНОВНЫЕ КОМПОНЕНТЫ МЕТОДОМ КОРОТКО-ЦИКЛОВОЙ БЕЗНАГРЕВНОЙ АДСОРБЦИИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ЦЕОЛИТОВ УКРАИНСКОГО ПРОИЗВОДСТВА Колобродов В.Г., Хажмурадов М.А. Карнацевич Л.В., Санковский А..... ИССЛЕДОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТИ РАЗДЕЛЕНИЯ БИОГАЗА НА ОСНОВНЫЕ КОМПОНЕНТЫ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ КРИОГЕННЫХ МЕТОДИК Колобродов В.Г., Хажмурадов М.А., Карнацевич Л.

В............................... ОБ ЭЛЕКТРОХИМИЧЕСКОЙ ТЕХНОЛОГИИ СТАБИЛИЗАЦИИ БИОРАЗЛАГАЕМЫХ ТВЕРДЫХ БЫТОВЫХ ОТХОДОВ Ионенко В.И., Чернышов С.И., Цуранов Л.А, Проскурякков В.Н..................... РАЗРАБОТКА ЭФФЕКТИВНОЙ СХЕМЫ УТИЛИЗАЦИИ ОТРАБОТАННЫХ ТРАВИЛЬНЫХ РАСТВОРОВ Рябых В.Г., Кожухарь В.Я, Михайленко Г.Г.,Медведев С.А.................. ОСОБЕННОСТИ ТЕХНОЛОГИИ УТИЛИЗАЦИИ ФОСФОГИПСА В КАЧЕСТВЕ МАТЕРИАЛА ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ГИПСОВЫХ ВЯЖУЩИХ Касимов А.М., Леонова О.Е., Александров А.Н.......................................... ТЕХНОЛОГИЯ ТЕРМИЧЕСКОГО ОБЕЗВРЕЖИВАНИЯ НЕПРГОДНЫХ К ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ХИМИЧЕСКИХ СРЕДСТВ ЗАЩИТЫ РАСТЕНИЙ Четвериков В.В., Гринченко Н.Н., Олабин В.М., Максимук А.Б.............. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КАЛЬЦІЄВО-ЗАЛІЗОВМІСНИХ ВІДХОДІВ СУМІСНО З АЗОТНИМИ ТА ФОСФОРНИМИ ДОБРИВАМИ ДЛЯ МЕЛІОРАЦІЇ СОЛОНЦЕВИХ ҐРУНТІВ Балюк С.А., Ладних В.Я., Мошник Л.І......................................................... ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАФТОШЛАМІВ І ДОННИХ ОСАДІВ ЯК ДОБАВОК ДО КОМПОЗИЦІЙ ДОРОЖНЬОГО БУДІВНИЦТВА Орфанова М.Н., Пустогов В.І., Орфанова М.М., Волчкова А.В............... УТИЛИЗАЦИЯ АКТИВНОЙ НИКЕЛЕВОЙ МАССЫ ИЗ ОТРАБОТАННЫХ ЖЕЛЕЗО-НИКЕЛЕВЫХ АККУМУЛЯТОРОВ М.А. Добриян, В.И. Ларин, Э.Б. Хоботова, В.В. Даценко, А.А. Правда... ИММОБИЛИЗАЦИЯ РАДИОНУКЛИДСОДЕРЖАЩИХ БИОСОРБЕНТОВ В КЕРАМИЧЕСКИХ МАТРИЦАХ Терликовский Е.В., Tобилко В.Ю., Спасенова Л.Н., Спасенов М.М.

Корнилович Б.Ю........................................................................................... ДЕСОРБЦІЯ ЦІЛЬОВИХ КОМПОНЕНТІВ ПРИ ВАКУУМУВАННІ СИСТЕМИ Венгер Л.О., Гумницький Я.М. Петрус Р.3................................................. ЭКОЛОГИЧЕСКИ БЕЗОПАСНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ ПЕРЕРАБОТКИ ОТХОДОВ ОРГАНИЧЕСКОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ В.В.Тимошенко, И.В. Коринько.................................................................... ВЫСОКОТЕМПЕРАТУРНАЯ ДЕСТРУКЦИЯ ПОЛИМЕРНЫХ ОТХОДОВ В.В. Тимошенко, В.Ф. Костенко.................................................................. УТИЛИЗАЦИЯ ПЛАСТИКОВЫХ ОТХОДОВ ИЗ ПОЛИЭТИЛЕНТЕРЕФТАЛАТА Картель Н.Т., Cыч Н.В., Цыба Н.Н., Николайчук А.Д., Миронюк Т.И., Ковтун М.Ф......................................................................... МЕТОДЫ И ТЕХНОЛОГИИ ОЧИСТКА И УТИЛИЗАЦИЯ СТОЧНЫХ ВОД.

ОСАДКИ ГОРОДСКИХ ОЧИСТНЫХ СООРУЖЕНИЙ: ПРОБЛЕМА УТИЛИЗАЦИИ И ПУТЬ ЕЕ РЕШЕНИЯ НА ПРИМЕРЕ г. СЕРПУХОВА Хакимов Ф.И., Севостьянов С.М................................................................. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПРИРОДНЫХ ФАКТОРОВ ДЛЯ ГЛУБОКОЙ ОЧИСТКИ СТОЧНЫХ ВОД Бурейко Т.В., Ищенко А.В., Ладыженский В.Н.......................................... ПУТИ УЛУЧШЕНИЯ КАЧЕСТВА ОЧИСТКИ СТОЧНЫХ ВОД В ПРОБЛЕМЕ ЗАЩИТЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ОТ ЗАГРЯЗНЕНИЯ Сиденко В.П., Войтенко А.М............................................................................... МЕТОДЫ ОЧИСТКИ ХОЗЯЙСТВЕННО-БЫТОВЫХ ОТХОДОВ И КАНАЛИЗАЦИОННЫХ СТОКОВ П.М. Буянов................................................................................................... РАДИАЦИОННАЯ ТЕХНОЛОГИЯ УТИЛИЗАЦИИ СТОКОВ Доманова Е.Р., Доманов Е.Е........................................................................ ТЕХНИКО – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ОЧИСТКИ ОБОРОТНОЙ ВОДЫ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ Лейбович Л.И., Девякович М.Л.................................................................. МОДЕРНИЗАЦИЯ УЗЛОВ ИЛОСОСОВ В ХОДЕ ВЫПОЛНЕНИЯ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫХ РЕМОНТОВ ВТОРИЧНЫХ РАДИАЛЬНЫХ ОТСТОЙНИКОВ Е.Б.Клейн, А.А. Романенко........................................................................... НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ МОДЕРНИЗАЦИИ СКРЕБКОВЫХ КРЫЛЬЕВ ИЛОСКРЕБА ИПР Е.Б.Клейн, А.А. Романенко........................................................................... ОСОБЕННОСТИ БИОХИМИЧЕСКОЙ ОЧИСТКИ ФЕНОЛЬНЫХ СТОЧНЫХ ВОД КОКСОХИМИЧЕСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ Костенко В.Ф., Петрищев В.Г., Белявская И.В......................................... ИССЛЕДОВАНИЯ ПРОЦЕССОВ ОЧИСТКИ И ОСВЕТЛЕНИЯ СТОЧНЫХ И КИСЛЫХ ЖИДКОСТЕЙ КГХ Костенко В.Ф., Михович А.С., Цыганков В.Н., Петрищев В.Г., Белявская И.В..................................................................... ПОИСК ПУТЕЙ УТИЛИЗАЦИИ СКОПА – ОБЕЗВОЖЕННОГО ОСАДКА СТОЧНЫХ ВОД ПРОИЗВОДСТВА КАРТОНА И БУМАГИ ИЗ МАКУЛАТУРЫ Шаншурова О.Ю.......................................................................................... ОЧИСТКА СТОЧНЫХ ВОД ОТ МОЙКИ АВТОМОБИЛЕЙ Лукашенко В.М. Разметаев С.В., Лукашенко С.В., Вороненко В.А................................................................................................ ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ РАБОТЫ ИЛОВЫХ ПЛОЩАДОК Лукашенко В.М., Юрченко В.А., Разметаев С.В., Лукашенко С.В., Булгаков В.В...................................................................... ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ И ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ПРИМЕНЕНИЯ СИСТЕМЫ МЕЛКОПУЗЫРЧАТОЙ АЭРАЦИИ С МОДИФИЦИРОВАННЫМИ АЭРАТОРАМИ СПФА Юрченко В.А., Головко Г.П., Бригада Е.В.................................................. ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ВІД БАРВНИКІВ М. Мальований, Г. Леськів, І. Петрушка, Роман Петрус......................... ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ВІД ОРГАНІЧНИХ РОЗЧИННИКІВ М. Мальований,, І. Петрушка, О. Стокалюк, Роман Петрус...................................................................... ФИЛЬТРУЮЩИЕ МАРЕРИАЛЫ И ФИЛЬТРЫ НА ОСНОВЕ ПОЛИОКСИМЕТИЛЕНОВЫХ МИКРОВОЛОКОН Цебренко М.В., Резанова Н.М., Цебренко И.А........................................... ПО ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ВОДООТВЕДЕНИЯ Б.К. Зеленский................................................................................................ МАТЕМАТИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ ФОРМИРОВАНИЯ КОРРОЗИОННО-АГРЕССИВНОЙ СРЕДЫ НА СВОДЕ КАНАЛИЗАЦИОННЫХ ТРУБОПРОВОДОВ Юрченко В.А., Архипов О.В.......................................................................... СОВРЕМЕННЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ВОЗВЕДЕНИЯ ЖЕЛЕЗОБЕТОННЫХ ВЕРТИКАЛЬНЫХ СТВОЛОВ НА КАНАЛИЗАЦИОННЫХ ТОННЕЛЯХ Касьянов Г.В., Никитенко В.И..................................................................... ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ И УТИЛИЗАЦИЯ СТОКОВ ЖИВОТНОВОДЧЕСКИХ КОМПЛЕКСОВ Зорин С.Н., Грищук М.Е., Полуянов В.П.................................................... К ВОПРОСУ АНТИКОРРОЗИОННОЙ ЗАЩИТЫ ЖЕЛЕЗОБЕТОННЫХ КОНСТРУКЦИЙ ПРИ СТРОИТЕЛЬСТВЕ И РЕМОНТЕ КАНАЛИЗАЦИОННЫХ СЕТЕЙ Гальчук А.П., Попов Р.В., Беглецов В.В....................................................... ОЦІНЮВАННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В ХІМІЧНОМУ АНАЛІЗІ В.І.Карманов, А.І.Зеленіна, В.А.Терещенко................................................. ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ МЕДЛЕННОРАСТВОРИМЫХ УДОБРЕНИЙ НА ЭРОДИРОВАННОЙ ПОЧВЕ Ю.Е.Малюга................................................................................................... ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ВПЛИВУ ЗВОРОТНИХ ВОД ГІРНИЧОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ КРИВБАСУ НА ЗАБРУДНЕННЯ р. ІНГУЛЕЦЬ Мовчан О.Г., Мовчан В.В.............................................................................. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ЕКОЛОГІ, ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ, ГОСПОДАЮЮЧОГО СУБ”ЄКТА ВІД ОСОБИСТОСТІ Т.О. Суханова................................................................................................ УТИЛИЗАЦИЯ СМЕСЕЙ БЫТОВОГО МУСОРА И СМОЛИСТЫХ ОТХОДОВ КОКСОХИМИЧЕСКОГО ПРОИЗВОДСТВА Краснянский М.Е., Калинихин О.Н., Рекун В.В.......................................... ПРОБЛЕМЫ ВОДНОГО БАССЕЙНА УДК 628. СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Семчук Г.М., к.т.н.

Держжитлокомунгосп України, м. Київ В останні роки в основному завершено розробку законодавчого підґрунтя реформування водопровідно-каналізаційного господарства.

Мається на увазі значна подія для галузі – прийняття Верховною Радою України у минулому році Законів України: “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 – 2010 роки”, “Про житлово-комунальні послуги” і на початку цього року “Про Загальнодержавну програму “Питна вода України”.

Разом із Законом України „Про питну воду і питне водопостачання”, Національною стратегією реформування і розвитку водопровідно каналізаційного господарства та Плану Дій вони визначають правові, інституціональні та фінансові основи стратегії розвитку і реформування водопровідно-каналізаційного господарства.

На виконання цих законодавчих актів в Україні зроблені перші серйозні кроки щодо змін інституційного устрою галузі, запровадження ефективних форм управління.

Більшість підприємств водопровідно-каналізаційного господарства – це комунальні унітарні підприємства, які експлуатують об’єкти водопровідно-каналізаційного господарства на правах господарського відання. Головною проблемою у відносинах підприємств з власником основних фондів – органами місцевого самоврядування - є відсутність договорів, які визначають взаємну відповідальність сторін за ефективну діяльності підприємств та їх розвиток, рівень та якість надання послуг.

У останні чотири роки почався процес формалізації відносин між підприємствами і їх власниками – місцевими органами влади.

Економічні та правові елементи у їх відносинах почали переважати над адміністративними і політичними.

Підписано 6 договорів між міськими радами і водоканалами про надання послуг водопостачання та каналізації в містах, у яких фірмою ПАДКО при фінансовій підтримки Агентства Міжнародного розвитку США впроваджувалась програма „Реформування тарифів і реструктуризація комунальних підприємств в Україні”.

Це міста Луцьк, Хмельницький, Коростень, Комсомольськ (Полтавської області), Червоноград, Калуш. Договори укладені також у Львові, Запоріжжі і Донецьку. В цих договорах визначені переліки показників, яких мають досягти підприємства (окрім договорів у Донецьку та Запоріжжі).

Це один напрямок роботи. Другий напрямок - запровадження схеми делегованого управління, яка базується на розподілі відповідальності згідно з договорами оренди, концесії цілісного майнового комплексу, акціонування підприємств.

Розглянемо два приклада. Перший. Створення відкритого акціонерного товариства ВАТ „Київводоканал”, контрольний пакет акцій якого належить Київській міській адміністрації. Без наявності договірних відносин між містом і підприємством – це просто зміна вивіски. Фінансово-економічні показники підприємства погіршуються, кредиторська заборгованість у минулому році зросла на 71,4 млн.грн., дебіторська на 66,3 млн.грн.

Як наслідок у Рейтинговій оцінки областей за станом підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що здійснюється Комітетом за технічними та фінансово-економічними показниками, місто Київ з місця за показниками 2003 року перемістився у 2004 році – на 13.

Другий приклад. ТОВ „Інфокс” у місті Одесі працює за договором оренди з 2004 року. Згідно договору в 2004 році у розвиток систем водопостачання та водовідведення здійснено капітальних інвестицій понад 53 млн.грн. (при запланованих 91,2 млн.грн.). Це дало можливість покращити технічний стан, втрати води скоротились на 2,6 відсотка;

зменшено споживання електроенергії на 2,1 млн. кВт.год. У рейтингу Одеська область з 9 місця піднялася на 6.

Проте, практика передачі в оренду державного та комунального майна як в Україні, так і в Росії засвідчила можливість прихованої приватизації об’єктів водопостачання та водовідведення, що мають загальнодержавне значення;

відсутність критеріїв відбору орендарів, якщо заява на оренду надходить не від трудового колективу;

повернення інвестицій безпосередньо не пов’язано з рівнем ефективності роботи підприємств.

Комітетом підготовлено доповідну записку Кабінетові Міністрів України, у якій, зокрема, запропоновано внести зміни до діючого законодавства стосовно пріоритетного застосування концесійних договорів на експлуатацію систем водо-, теплопостачання та водовідведення, які потребують значних інвестицій в їх технічне переоснащення. Після закінчення терміну договору концесії активи повертаються у комунальну власність, в той час як договором оренди це не передбачено.

Ще один напрям інституційних змін у сфері водопровідно каналізаційного господарства - створення регіональних водних компаній. Вже більше року працює в Луганській області компанія Обласне комунальне підприємство „Луганськвода”. За цей період збитки зменшились майже в 3 рази ( від 50 до 16 млн.гривень);

збільшено збір платежів на 2 млн.гривень;

за рахунок впровадження комплексу заходів, у тому числі з енергозбереження, скорочено споживання електроенергії на 4,6 млн. кВт.год. або на 780 тис. гривень.

Для створення компанії у Донецькій області прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України „Про передачу цілісного майнового комплексу державного виробничого підприємства із зовнішнього централізованого водопостачання „Укрпромводчормет” у спільну власність територіальних громад Донецької області”.

Проводиться реорганізація обласного підприємства „Рівнеоблводоканал” шляхом передачі у концесію новоствореному акціонерному підприємству об’єктів права спільної власності територіальних громад. 50 відсотків його статутного капіталу буде належати територіальній громаді області, адже там видобувається 90% води, та 50% належатиме місту, де 90% її споживається. Вже є рішення сесії обласної ради щодо створення цього підприємства, сподіваємось на позитивне рішення міської ради. Розпочата робота щодо створення регіональної акціонерної компанії „Київоблводоканал”.

Однією з умов запровадження схем делегованого управління у сфері водопровідно-каналізаційного господарства та укладання договорів оренди та концесії має стати наявність бізнес-планів стратегічного розвитку підприємств. Сьогодні тільки 5 відсотків водоканалів мають комплексну інвестиційну програму. Треба відзначити, що це в основному ті підприємства, що залучені до програм Агентства Міжнародного Розвитку США, які реалізуються фірмою ПАДКО – Інститутом місцевого розвитку, програми партнерства громад Фонду Україна - США, програм Світового та Європейського банків реконструкції та розвитку, Центра муніципального менеджменту ХАБІТАТ. В рамках проекту Організації Економічного Співробітництва та Розвитку надана допомога місту Луцьку в розробленні програми середньострокового планування капітальних інвестицій в розвиток міської інфраструктури.

Удосконалення системи управління у сфері водопровідно каналізаційного господарства має дати значний економічний ефект, перевести відносини між суб’єктами господарювання у цьому секторі житлово-комунального господарства на ринкові рейки. А задля цього Комітетом разом із Міжнародним центром перспективних досліджень підготовлено Концепцію державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства (вона розміщена для ознайомлення на сайті Комітету), у стадії розроблення проекти нормативно-правових актів щодо врегулювання порядку передачі в управління, оренду, концесію житлово-комунальних комплексів.

Наступний напрям роботи - забезпечення фінансової стабілізації підприємств житлово-комунального господарства.

Прийняття Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, зокрема набуття чинності статті 31, згідно якої у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, різниця повинна відшкодовуватися виробникам з відповідного місцевого бюджету, та Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, який діє з вересня 2001 року, заклали основу для фінансово сталого розвитку підгалузі.

Багато положень цих документів вигідно відрізняє Україну від інших країн СНД, наприклад Росії, де такі положення збираються законодавчо закріпити на національному рівні. Проте, ми не в повній мірі використовуємо існуючі можливості. Позитивні результати впровадження нового законодавства у сфері ціноутворення почали проглядатись лише у першому півріччі 2004 року: в Одесі, Львові, Чернігові, Запоріжжі, Луцьку, Харкові, Комсомольську (Полтавської області) та інших містах тарифи затверджені з інвестиційною складовою.

Сьогодні тільки у Одеській та Чернігівській областях забезпечене повне відшкодування витрат доходами.

За даними моніторингу рівень відшкодування витрат суб’єктів господарювання чинними тарифами для населення по базових підприємствах регіонів значно коливається: на послуги водопостачання та водовідведення: від 23% у АР Крим до 96% у Львівській області.

У зв’язку з тим, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для населення відшкодовують в середньому до 70% собівартості виробництва послуг, підприємства шляхом перехресного субсидування покривають частину недоотриманих доходів за рахунок інших категорій споживачів, у першу чергу – промислових підприємств, тарифи для яких у 2-3 рази перевищують собівартість. В деяких регіонах це набуває невиправданих розмірів. Підвищений таким чином середній рівень відшкодування витрат загалом по підприємству за підсумками 2004 року становить у водопровідно-каналізаційному господарстві відсотка. У порівнянні з 2003 роком в середньому по країні він майже не змінився.

Аналіз рівня оплати споживачами житлово-комунальних послуг за 2004 рік свідчить про позитивні тенденції.

Населення розрахувалося за послуги водопостачання та водовідведення на 97% (у 2003 р. – 92%).

Стан фінансування пільг і субсидій з державного бюджету України в цілому задовільний. Повністю профінансовано поточне споживання та частково погашено заборгованість минулих періодів.

Бюджетні установи майже в усіх регіонах розрахувались за комунальні послуги у повному обсязі.

Рівень розрахунків госпрозрахункових споживачів за послуги водопостачання та водовідведення становив 86,0%, що на рівні року.

Нижче середньоукраїнського рівня розраховуються за послуги водопостачання та водовідведення промислові споживачі Харківської області – 69%, Запорізької – 77% та Дніпропетровської – 80%.

Слід зазначити, що негативно впливає на цей показник незадовільний стан розрахунків за воду теплопостачальними підприємствами.

кредиторська заборгованість Упродовж минулого року підприємств житлово-комунального господарства продовжувала зростати.

Протягом минулого року на 11,5% підвищили рівень розрахунків за електроенергію водопостачальні підприємства, в середньому він становить 87,2%. У Волинській, Донецькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Тернопільській, Чернігівській областях та м. Севастополі досягнуто 100-відсоткового рівня оплати поточного споживання.

Водночас найгірший стан розрахунків мають підприємства Закарпатської області (55%), Луганської (70,2%) та Дніпропетровської (75,5%).

Експертні висновки підтверджують, що в результаті збитковості тарифів та заборгованості споживачів, спостерігається часткове використання амортизаційних фондів на поповнення оборотних засобів для вирішення поточних проблем.

Як результат, при щорічному збільшенні зносу вартості основних фондів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства на 6- відсотків, фонди оновлюються на 2-3 відсотка.

Треба зазначити, що процес затвердження нових тарифів гальмується у зв’язку з відсутністю стандартизованих процедур формування та затвердження тарифів. Це крім того призводить до суб’єктивізму у взаємовідносинах між підприємствами та уповноваженими органами в частині порядку подання та розгляду заявок підприємств, переліку причин для перегляду тарифів, терміну дії тарифів тощо.

Комітетом підготовлено проект Порядку подання на затвердження органам місцевого самоврядування виконавцями/виробниками розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, який нині знаходиться на погодженні із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Одним із стратегічних напрямів реформування галузі є технічне переоснащення житлово-комунального господарства, ефективне енергозбереження, зменшення витрат і втрат енергоносіїв, зниження енергоємності продукції та послуг.

Аналіз балансових показників окремих підприємств свідчить, що в середньому знос основних фондів у водопостачанні становить більше відсотків, а об’єктів каналізації може досягати 70 відсотків.

З 1985 по 2004 рік. кількість аварійних водопровідних мереж збільшилась з 3,3 тис. км до 37 тис. км (33 відсотка від загальної протяжності комунальних мереж), каналізаційних з 1,8 тис. км до 13 тис.

км (29 відсотків).

Найгірший технічний стан основних фондів підприємств ВКГ як видно на слайді у Донецькій, Луганській областях та місті Севастополі.

Є багато резервів для зниження собівартості послуг і на підприємствах підгалузі. В першу чергу це високі питомі витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, що в 2-3 рази перевищують аналогічні показники розвинутих країн світу, значні витрати питної води, що сягають в окремих містах до 50-60 відсотків її виробництва, застосування морально застарілих технологій і обладнання для очищення питної води та побутових стічних вод.

Протягом останніх років практично в усіх регіонах знижується питоме споживання питної води на людину, тобто це наближення до європейських стандартів. Однак у країнах Східної Європи такими ж темпами знижувались і обсяги видобутої води. У нас же, при досить суттєвому зменшенні реалізації, зменшення видобутку води не відбувається. Інколи частині водоканалів вдається скажімо “підтасувати” дані щодо об’ємів піднятої води і, відповідно, штучно зменшити витоки, але при аналізі питомого енергоспожи К.т.н вання це не сховаєш.

Аналіз, проведений консультантами з питань водопостачання та водовідведення фірми ПАДКО свідчить, що витоки з магістральних водогонів становлять біля 15 відсотків, витоки з квартальних мереж, витоки у підвалах і несанкціоновані підключення -15%, недооблік водоспоживання мешканців з квартирними лічильниками та наднормове водоспоживання мешканців без лічильників – 40 відсотків від загальної кількості води, поданої у систему. Більша частина з цих 70% навіть не потрапляє у звітні дані.

Це підтверджується і державною статистикою. Загальний обсяг реалізованої води у 2004 році комунальними підприємствами зменшився (становить 92,9 відсотка порівняно з показниками відповідного періоду минулого року), а пропущено стоків через очисні споруди на 21, відсотка більше попереднього року. Відсутність обліку по всьому ланцюгу від водозабору до подачі у розподільчі мережі та відповідно і точного аналізу водного балансу на підприємстві, є однією з найгостріших проблем, яка стоїть перед водоканалами. Зрозуміло, що без її вирішення не може бути і мови про встановлення економічно обґрунтованих тарифів.

Зниження собівартості послуг, питомих витрат матеріальних та енергетичних ресурсів потребує значних фінансових вкладень.

За даними моніторингу у 2002-2004 роках обсяги капітальних інвестицій у водопровідно-каналізаційне господарство збільшились майже у 2 рази. Виділення з Державного бюджету на відновлення аварійних об’єктів 243,5 млн. гривень, з яких освоєно 202, 9 млн.

гривень, та з місцевих бюджетів 16,3 млн. гривень дало змогу замінити 370 км водопровідних та 125 км каналізаційних мереж, провести реконструкцію і ремонт 6 водопровідних та 65 каналізаційних очисних споруд, пробурити нові та провести реконструкцію 36 артезіанських свердловин, замінити 185 насосних агрегатів.

Інвестиції в основному спрямовуються на впровадження енерго, ресурсозберігаючих проектів: удосконалення режимів та автоматизацію роботи насосів, регулювання тиску в мережах та на вводах у будинки, санацію водонапірних мереж, регулювання подачі повітря в аеротенки каналізаційних очисних споруд, заміну існуючих аераційних систем на полімерні трубопроводи тощо.

Проте є приклади, коли при зменшенні валового споживання електроенергії зростають її питомі витрати, це на водопостачальних підприємствах Волинської, Полтавської, Тернопільської областей, а також міст Миколаєва і Житомира.

Досягли зменшення питомих витрат електроенергії на виробництво питної води у Рівному, Одесі, Львові, Ковелі.

Одним із шляхів раціонального та економного використання ресурсів є оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії.

Проте, як свідчать статистичні дані, у цьому напрямі справи назвати позитивними немає підстав. Так, на 1 січня 2005 року всього оснащено житлових будинків: лічильниками холодної води – на 37,9 % від завдань затвердженої Урядом ще у 1995 році Програми, а лічильниками гарячої води, теплової енергії та регуляторами температури – лише на 8,52 %, 11,6% та 2,5 % відповідно.

Найвищі показники виконання завдань Програми у м. Києві, Донецькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Рівненській та Тернопільській областях. Значно відстають у цьому питанні Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Харківська, Херсонська області, де усі показники набагато нижчі від середніх показників по Україні.

Виникає питання – а про що будемо звітувати при такому стані справ у 2007 році, коли завершується термін дії Програми?

Облік – це наведення порядку у взаємовідносинах між виконавцями послуг та їх споживачами. Але складається враження, що одній із сторін це абсолютно не потрібно. Маються на увазі підприємства галузі. Хочу звернути Вашу увагу, що на виконання змін до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність” внесені зміни та доповнення до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”, якими передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт будинкових лічильників здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з водопостачання.

Фінансова стабілізація галузі є передумовою залучення приватного капіталу, реалізації інвестиційних проектів із залученням кредитів Світового і Європейського банків реконструкції і розвитку, розширення співпраці органів місцевого самоврядування з Євросоюзом, без чого неможливо здійснити її технічне переоснащення.

В минулому році продовжувалась реалізація інвестиційних проектів у водопровідно-каналізаційному господарстві міст Запоріжжя та Львова із залученням позики Європейського та Світового банків реконструкції та розвитку. За Програмою інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя вже освоєно 27,4 млн. дол. США, а по Львівському проекту 3,39 млн. доларів позики та 4,66 млн. шведських крон гранту Швеції. Нині Комітетом згідно з Планом заходів з реалізації Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР опрацьовуються питання щодо включення до другого етапу „Програми розвитку комунальних підприємств України” міст Луганська, Вінниці та Дніпропетровська.

Проте місцевим органам влади потрібно дуже відповідально приймати рішення щодо участі у Програмі. Ми маємо приклад, коли на протязі 4-х років здійснювалась підготовка проекту у місті Херсоні:

розроблені техніко-економічні обґрунтування проекту, пакет юридичних документів, погоджений заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Херсонськими міською та обласною радами, водоканалом. Водночас зволікання з проведенням незалежної оцінки нерухомого майна і об’єктів комунальної власності, що може виступати заставою в рамках проекту, ставить під сумнів можливість його успішної реалізації і відповідно підписання угоди про державні гарантії.

Технічна політика у сфері централізованого водопостачання та водовідведення регулюється біля 60 нормативними документами (СНиПы, ГОСТы, регламенти). Практично всі вони розроблені 20 років тому. На сьогодні багато документів застаріли і потребують переробки з урахуванням нових технологій і обладнання. В цих документах практично відсутні положення по енергозбереженню, питомому енергоспоживанню і енергозберігаючим технологіям.

Протягом 2004 року Комітетом розроблено ряд нормативно правових актів, зокрема, постановою Уряду затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання, зареєстровано у Мін”юсті Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, Галузеві технологічні нормативи використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, внесені зміни до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України та Правил технічної експлуатації систем комунального водопостачання та каналізації населених пунктів України.

Проте потрібно відзначити, що для водоканалів сьогодні немає технічної і фінансової можливості досягти окремих діючих технічних і екологічних стандартів і нормативів.

В більшості країн світу держава підтримує цю галузь шляхом бюджетного фінансування, пільгових фінансових режимів, надання кредитних гарантій, створення револьверних фондів тощо.

На 2005 рік у Державному бюджеті України передбачено на реалізацію заходів Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2005-2010 роки за напрямом розвиток і реконструкція централізованих систем водопостачання та водовідведення лише 50 млн. гривень.

Комітетом підготовлено Доповідну записку Кабінетові Міністрів України „Про реформування і розвиток житлово-комунального господарства”, у якій, зокрема, викладена пропозиція щодо спрямування державних інвестицій на реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 2010 роки, у тому числі на фінансування робіт з організації передінвестиційних досліджень та презентації інвестиційних проектів інвесторам шляхом створення Державного фонду реформування і розвитку житлово-комунального господарства.

У сфері поводження з побутовими відходами Комітетом розроблено базовий проект Закону України «Про побутові відходи».

Поводження з ТПВ є найбільш соціально значимою і проблемно відокремленою частиною поводження з відходами, що за об’єктами, структурою проблем і особливостями регулювання суттєво відрізняється від поводження з промисловими відходами.

До розроблення проекту Закону України «Про побутові відходи» в Україні у сфері поводження з побутовими відходами існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів не мала системного характеру. Її фрагментарність, роз’єднаність та різнорідність за відсутності взаємодії і належної охорони навколишнього природного середовища не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутових відходів. Утилізація побутових відходів супроводжується значними втратами ресурсоцінних компонентів, що не дозволяє перетворити цю сферу на самоокупну та рентабельну галузь.

Метою прийняття проекту Закону України “Про побутові відходи” є законодавче визначення прав та обов’язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, врегулювання правових та організаційних засад у сфері поводження з побутовими відходами спрямованих на підвищення якості послуг та поліпшення санітарно-епідеміологічного стану населених пунктів.

Водночас хочеться відзначити, що Верховною Радою України схвалено у першому читанні, розроблений Комітетом, проект Закону України “Про благоустрій населених пунктів” і допрацьовується згідно зауважень народних депутатів. З прийняттям цього Закону стане можливим законодавче врегулювання в умовах ринкових відносин правових та організаційних засад діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, фізичних осіб та громадськості у сфері утримання територій населених пунктів. Одним з розділів законопроекту є встановлення вимог до поводження з твердими побутовими відходами.

Комітетом розроблено Програму поводження з твердими побутовими відходами, яка у 2004 році затверджена постановою Кабінету Міністрів України.

Вже в поточному році місцеві органи влади повинні розробити відповідні місцеві програми поводження з ТПВ.

В рамках міжнародної технічної допомоги Данського агентства охорони навколишнього середовища компанією “COWI” за допомогою і під координацією Комітету з метою створення єдиного орієнтиру для органів місцевого самоврядування щодо оптимальних шляхів інтегрування сфери до стандартів ЄС розроблено Національну стратегію поводження з твердими побутовими відходами в Україні.

АР Крим, Харківська, Чернігівська та Чернівецька області були базовими для детальних досліджень поводження з твердими побутовими відходами.

Розробка Національної стратегії має велике значення для забезпечення реформування та розвитку цієї сфери, використання наявних фінансових ресурсів найбільш оптимальним шляхом та виконання Україною перед європейською спільнотою взятих на себе зобов’язань, в частині виконання Кіотського протоколу.

При розробці стратегії отримані рекомендації від данських фахівців щодо реформування системи управління в сфері, поліпшення надання послуг з вивезення побутових відходів та забезпечення дотримання природоохоронних вимог за стандартами ЕС. Вона складається з двох частин Стратегії та Плану дій.

Стратегія охоплює всі відповідні аспекти поводження з твердими побутовими відходами та містить опис стратегічних положень за п’ятьма стратегічними темами:

- технічний розвиток сфери поводження з ТПВ, де розглядається розвиток технічних систем, таких як збирання, переробка, або захоронення ТПВ;

- інституційний розвиток сфери, де фокусуються інституційні та організаційні напрямки;

- фінансовий розвиток, де увага зосереджена на фінансових аспектах та платоспроможності населення у сфері поводження з ТПВ;

- законодавчий розвиток, де розглядаються регулятивні та законодавчі аспекти в сфері поводження з ТПВ;

- освітні та інформаційні кампанії по зв’язках із громадськістю, які спрямовані на розбудову поінформованості населення.

В ході реалізації проекту створено єдиний Інтернет-портал поводження з твердими побутовими відходами.

Комітетом проводиться активна робота щодо залучення міжнародної технічної допомоги та інвестицій у підгалузь.

В рамках міжнародної допомоги за рахунок коштів програми Тасіs Європейського Союзу у 2003-2004 роках. реалізовувався проект “Удосконалення системи управління твердими побутовими відходами у Донецькій області”.

Реалізується проект «Повний цикл переробки відходів діяльності:

ТЕО та заходи технічної допомоги», в рамках міжнародної технічної допомоги італійського Міністерства промислової діяльності, яким здійснюється аналіз існуючої ситуації, застосування нових організаційних та технологічних процесів у сфері поводження з твердими побутовими відходами і буде розроблено техніко-економічне обґрунтування схем санітарної очистки міст Маріуполя, Хмельницького та Червонограду з оцінкою можливості подальшого залучення інвестицій, включаючи міжнародні. Реалізацію проекту покладено на Консорціум місцевих муніципалітетів G.A.I.A. (Італійська республіка) за координацією Комітету.

З метою поширення передового досвіду у сфері поводження з ТПВ та надання допомоги органам місцевого самоврядування Комітет проводить роботу щодо реалізації пілотних проектів з будівництва в м.

Києві сміттєсортувальної станції з переробки ТПВ потужністю - тис.тон на рік. Це дозволить утилізувати частину ТПВ міста з вилученням з загальної маси побутових відходів корисних компонентів (понад 30%) та пресування залишку, що не утилізується, в брикети високої щільності для подальшого захоронення. Метою створення сміттєсортувальної станції є максимальне вилучення цінних компонентів з ТПВ, повернення їх в господарський обіг, зменшення кількість відходів, що підлягають захороненню на сміттєзвалищах та покращення санітарно-екологічного стану міста.


Цікавими з точки зору інвестування в даний час стали проекти з реалізації положень Кіотського протоколу щодо зменшення викидів парникових газів. В сфері поводження з ТПВ це насамперед стосується вилучення та утилізації полігонного газу (метану).

Так, за сприяння Данського агентства охорони навколишнього середовища підготовлені документи щодо інвестування проектів спільного впровадження з вилучення полігонного газу (метану) згідно з Кіотським протоколом у містах Києві, Донецьку та Харкові, розпочата підготовка документів по містам: Львів, Житомир, Дніпродзержинськ та Запоріжжя. Однак, Уряд призупинив зазначену діяльність з метою впорядкування нормативного-правового поля у цьому напрямку.

За підтримки та координацією Комітету розпочата робота з реалізації пілотного проекту у м. Луцьку зі створення комплексу по збору, транспортуванню, сортуванню, переробці та часткової утилізації ТПВ, нетоксичних та нерадіоактивних промислових відходів, а також мулових осадів міської каналізації шляхом спалювання енергомістких компонентів відходів з використанням когенерації, що забезпечить мінімізацію забруднення навколишнього природного середовища міста та прилеглих територій.

Успішне вирішення питань нормативно-правового забезпечення житлово-комунального господарства, стимулювання залучення інвестицій та впровадження сучасних підходів та технологій стають основними напрямками державної політики у галузі, на яких Комітет зосередить свою роботу.

УДК 349.6+502.34(477) РОЛЬ ПРАВОВЫХ ФОРМ ТЕХНОГЕННОЙ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В СОВЕРШЕНСТВОВАНИИ СИСТЕМЫ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ.

Орлов Н.А., к.ю.н., Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, г. Симферополь, Украина Исследование юридических форм в сфере охраны окружающей среды позволяет выявить их научное значение и возможность использования в качестве одного из видов правовых средств и эколого-правового механизма реализации правовых форм, при разрешении не только экологических, но и правовых, технических, экономических и иных проблем, направленных на обеспечение устойчивого развития Украины.

Юридическая форма является результатом преобразования не правового явления в правовое1. Не правовое явление, используемое в общественной жизни и воплощенное во внешние очерченные, структурно-определенные, твердые и устойчивые формы существования и функционирования (например, экологическая экспертиза, обеспечение экологической безопасности) через право приобретает внешние очерченные, структурно определяемые, твердые и устойчивые формы существования и функционирования. Не правовое явление становится правовым, обладая всеми основными признаками права:

нормативностью, систематичностью, оформленной определенностью, способностью аккумулировать общую и индивидуальную волю граждан в их гармоничном сочетании, согласии и компромиссах, быть регулятором общественных отношений и иметь государственную обеспеченность.

Любая правовая форма имеет свою сферу общественных отношений (предмет) правого регулирования;

правовой режим (или их совокупность), в основе которого должен быть положен тот или иной способ правового регулирования данной сферы общественных отношений, который и позволяет в рамках правовой формы разрешать жизненные ситуации, обеспечивать реализацию тех или иных экологических, социальных задач с помощью права.

Применение правовых форм к разрешению взаимосвязанных экологических и экономико-социальных задач позволяет реализовать социальную ценность права и обеспечивать надежность и устойчивость складывающихся отношений;

своевременно осуществлять корректировку правового регулирования за счет внесения изменений в субъективные права субъектов экологических правоотношений;

строго регламентировать и в тоже время гарантировать защищенность субъективных прав, закрепленных в нормативно-правовом акте;

разрабатывать комплекс способов и мер, гарантирующих реальное, фактическое исполнение юридических обязанностей;

с помощью правотворческого процесса определять в нормативно-правовом акте процедуру осуществления юридических действий, процессуальные формы и механизмы, нацеленные на реализацию субъективных прав и достижение целей в проблемных ситуациях по охране окружающей среды с учетом сохранения естественных экологических систем и обеспечения устойчивого развития Украины.

По мнению Алексеева С.С. уровень сложившихся правовых форм нормативно выражен обычно в виде институтов,- отдельных образований, юридических режимов или комплексов взаимосвязанных правовых образований и режимов, представляющих собой юридически действенные формы решения жизненных проблем // Алексеев С.С. Право: опыт комплексного исследования. М. «Статут», 1999, с.

Эффективность применения правовых форм в сфере охраны окружающей среды определяется по двум основным объективным показателям:

1) обеспечивает та или иная эколого-правовая форма, регулируя общественные отношения, связанные с воздействием на окружающую среду, сохранность естественных экологических систем (геосистем, природно-территориальных комплексов) или нет;

2) способствует ли использование эколого-правовых форм, в конечном итоге, сохранению устойчивого развития Украины, т.е. позволяет ли сбалансированно решать социально-экономические задачи и проблемы сохранения благоприятной окружающей природной среды и природно ресурсного потенциала в целях удовлетворения потребностей нынешнего и будущих поколений людей.

В Украине пока еще не проводилось исследования эколого правового механизма реализации правовых форм и не осуществлялась их научная классификация. Потребность в выработке такого механизма обусловлена тем, что в Украине за последние годы принято значительное количество законов и подзаконных актов, предусматривающих применение различных правовых форм, но эффективность их в процессе правоприменения не всегда достигает тех общественно-полезных целей, ради достижения которых они законодательно закреплялись. В некоторых же случаях они просто не применяются, хотя законодательно и предусмотрены (например, экологическое страхование).

Другой причиной не эффективности той или иной правовой формы, предусмотренной законодательством Украины, является недостаточно адекватное отражение и учет в ней всех процессов, происходящих как в сфере взаимодействия общества и природной среды, так и применительно к той сфере деятельности, в рамках которой она реализуется: управления, промышленности, на транспорте, курортно рекреационной, градостроительной и иной.

Обеспечение правовой охраны окружающей среды тесно связано с правовым обеспечением техногенной безопасности и экологической безопасности. В Украине основной акцент делается на разработке правого механизма обеспечения экологической безопасности, рассматривая ее также в качестве техногенно-природной безопасности.

Анализ различных научных подходов по разрешению проблем экологической и техногенной безопасности показывает, что они базируются на законодательном определении экологической безопасности как состоянии окружающей среды, обеспечивающей предупреждение ухудшении экологической обстановки и возникновения опасности для здоровья человека от антропогенной деятельности, т.е.

экологическая безопасность обеспечивается благодаря устойчивому состоянию окружающей среды, что создает возможность улучшать качество жизни людей, а защищенность ее от природных и техногенных катастроф позволяет осуществлять стабильный прогресс общества и государства. Однако способы разрешения проблем экологической и техногенной безопасности каждый ученый предлагает свои.

М.М. Бринчук2 не видит оснований для выделения обеспечения экологической безопасности в самостоятельное направление деятельности в сфере взаимодействия общества и природы, так как это достигается с помощью тех же правовых средств, что и в рамках отношений по природопользованию и охране окружающей среды.

Соответственно и техногенная безопасность оказывается вне его научного исследования.

В.И. Андрейцев3 рассматривает экологическую безопасность как разноплановую и многофункциональную интегрированную категорию, которую следует рассматривать через призму совокупности следующих подходов: физико-биологических, технологических, экономических, социальных, государственно-правовых, определяя ее еще и как природно-техногенную безопасность. Система экологической безопасности, по его мнению, должна включать сбалансированную совокупность государственно-правовых и социальных противовесов относительно возникновения и предотвращения разнообразных угроз природного и антропогенного (техногенного) происхождения.

Объективным условием возникновения правоотношений, связанных с экологической безопасностью выступает экологический риск от предусмотренной или осуществляемой экологически опасной деятельности.

Г.П. Серов4 обосновывает необходимость выделения «техногенной безопасности» и «экологической безопасности», основываясь на работах экологов и специалистов по экономике природопользования, по которым источником экологической опасности выступают природные объекты, естественные природные свойства которые изменены либо вследствие техногенных аварий и катастроф, либо длительного воздействия на них хозяйственной и иных видов деятельности, либо природных явлений и стихийных бедствий. Отсюда следует, что причинами появления источника экологической опасности является, прежде всего, техногенная деятельность субъектов хозяйствования.

Обеспечение же техногенной безопасности следует рассматривать как обеспечение охраны окружающей среды. При экологической безопасности речь должна идти об экологической безопасности объектов (личности, общества, государства, самой окружающей среды).

Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). Учебник. М., Юрист, 1998, с. 68 Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.- практ. посіб.: К.: Знання – Пресс, 2002, с.

116- Серов Г.П. Экологический аудит. Концептуальное и организационно-правовые основы. М. :


«Экзамен», 2000, с. Одновременно, техногенная и экологическая безопасность выступают как основные компоненты национальной безопасности страны в экологической сфере5.

Рассмотрим порядок разрешения экологических проблем с точки зрения правовой формы техногенной и экологической безопасности.

Согласно ст. 16 Конституции Украины предметом правового регулирования экологической безопасности должны выступать те общественные отношения, которые обеспечивают экологическую безопасность и поддержание экологического равновесия на всей территории Украины, преодоление последствий Чернобыльской катастрофы. Законодатель видит решение этой проблемы, в первую очередь, путем разработки и реализации отдельных межгосударственных, государственных, отраслевых, региональных и местных программ, в которых бы отражались основные приоритеты окружающей природной среды и рационального природопользования (экологическая безопасность ядерных объектов и радиационная защита населения и окружающей среды;

сбалансированная система природопользования и адекватная структурная перестройка производственного потенциала экономики, экологизация технологий в промышленности, энергетике, строительстве, сельском хозяйстве, на транспорте;

сохранение биологического и ландшафтного разнообразия, развитие заповедного дела и другие меры).

По Конституции Украины утверждение общегосударственных программ охраны окружающей среды и принятие законов, по которым определяются основы использования природных ресурсов, исключительной (морской) экономической зоны, континентального шельфа, освоение космического пространства, организация и эксплуатация энергосистем, транспорта и связи, обеспечение экологической безопасности возлагается на Верховную Раду Украины (п. 6, ст. 85 и п.п.5, 6, 19 ст. 92). Кабинет Министров Украины обеспечивает проведение политики в сферах охраны природы, экологической безопасности и природопользования;

разрабатывает и осуществляет общегосударственные программы экономического, научно-технического, социального и культурного развития Украины (п.3, 4 ст.116). Местные государственные администрации на соответствующей территории обеспечивают выполнение государственных и региональных программ социально-экономического и культурного развития, программ охраны окружающей среды;

отчет об исполнении соответствующих программ (п.3, 5 ст. 119). К ведению Автономной Республики Крым (АРК) относится разработка, утверждения и реализация программ АРК по вопросам социально экономического и культурного развития, рационального Экологическое право. Курс лекций и практикум / Под ред. д.ю.н., проф. Ю.Е. Винокурова, М.:Издательство «Экзамен»,2003, с. 22-25.

природопользования, охраны окружающей среды;

признание статуса местностей как курортов;

установление зон санитарной охраны курортов;

инициирование введения чрезвычайного положения и установления зон чрезвычайной ситуации в АРК или в отдельных ее местностях (п.п. 5, 6, 10 ст. 138). В управлении органов местного самоуправления находится земля, природные ресурсы, являющиеся собственностью территориальных громад сел, поселков, городов, районов в городах, а также районных и областных советов (ст. 142).

Территориальные громады села, поселка, города непосредственно или через созданные ими органы местного самоуправления утверждают программы социально-экономического и культурного развития и контролируют их выполнение (ч. 1, ст.143). Областные и районные советы утверждают и контролируют выполнение программ социально экономического и культурного развития соответствующих областей и районов (ч. 2, ст. 143).

Из анализа конституционных полномочий органов государственной власти в сфере экологии видно, что органы местного самоуправления не обладают конституционным правом участвовать в разработке и реализации экологических программ. Это прерогатива Верховной Рады Украины, Кабинета Министров Украины, местных государственных администраций и Автономной Республики Крым. Между тем любая экологическая проблема является прежде всего проблемой местности того административно-территориального образования, на территории которой она возникла и влияет прямо или опосредованно на жизненные интересы населения поселка, села, города, района. Как показывает практика, такая тенденция характерна в целом для Украины и в других сферах жизнедеятельности и становится серьезным тормозом в политико-экономических преобразованиях государства. Признается, что основной задачей реформирования механизма управления развитием регионов является установление надлежащего баланса общегосударственных интересов с региональными и местными интересами, повышения роли местного самоуправления как главного элемента и субъекта процесса децентрализации власти.6 В связи с изложенным представляется обоснованным соответствующие статьи Конституции Украины изложить в следующей редакции:

органы местного самоуправления утверждают местные экологические программы, программы социально-экономического и культурного развития и контролируют их выполнение. Принимают участие в обсуждении региональных и общегосударственных экологических программ, если их реализация затрагивает интересы местного населения (ч.1 ст. 143);

См.: Рекомендации парламентских слушаний о законодательных аспектах региональной политики и местного самоуправления. // Ведомости Верховной Рады Украины. 2003, № 46, ст. 369.

областные и районные советы утверждают и контролируют выполнение экологических программ, программ социально экономического и культурного развития соответствующих областей и регионов. Принимают участие в обсуждении региональных и общегосударственных экологических программ, если их реализация затрагивает интересы населения района или области (ч. 2 ст. 143);

утверждение общегосударственных программ охраны окружающей среды после их обсуждения и одобрения заинтересованными органами местного самоуправления, областными районами советами, Автономной Республики Крым (пункт 6 ст. 85).

Предлагаемые конституционные изменения сделают обязательными для исполнения положения ст. 15 Закона Украины «Об охране окружающей природной среды»: местные советы несут ответственность за состояние окружающей природной среды на своей территории и в пределах их компетенции.

Проведенный анализ конституционных полномочий органов государственной власти в сфере экологии имеет и теоретическое значение. С позиции теории права право экологической безопасности представляют собой совокупность норм различных отраслей права:

конституционной, экологической, административной и иных, которые взаимодополняют друг друга и тем самым обеспечивают достижение целей, поставленных практикой и жизнью.

Использование административно-правовых норм в обеспечении экологической безопасности обуславливается состоянием экологической ситуации населенного пункта, территории того или иного административно-территориального образования. При анализе экологической ситуации территории района, области, АРК учитываются две стороны состояния окружающей среды: 1) территориальное соотношение систем разного функционального назначения – естественных ландшафтов, сельскохозяйственных угодий, селитебных территорий;

территорий, занятых промышленными и транспортными объектами;

2) состояние этих систем. Сохранение относительно высокого качества окружающей среды такой территории достигается при сохранении примерно 50-60 % естественных ландшафтов и наличии 40-50 % антропогенно преобразованных (техногенных).

В этом случае, основными объектами правовой охраны, обеспечивающими экологическую безопасность населенного пункта являются природные объекты (атмосферный воздух, растительность, вода, земля), городские ландшафты, санитарное состояние населенного пункта, а территории района, области, АРК – ландшафты (естественные и техногенные).

По законодательству Украины управление использованием и охраной природных ресурсов возложено на органы государственной власти и органы местного самоуправления. Насколько эффективно ими осуществляются управленческие функции в этой сфере, во многом зависит и экологическая безопасность населенных пунктов и территорий иных административно-территориальных образований.

Предметом правового регулирования общественных отношений, обеспечивающих техногенную безопасность являются, как нам представляется, отношения по внедрению в различные виды (отрасли) техногенной деятельности энерго-, ресурсосберегающих и малоотходных технологий, созданию экологически безопасных технологий по нейтрализации, утилизации, уничтожению или переработке всех вредных веществ и отходов. Тогда объектом правовой охраны техногенной безопасности выступают прежде всего объекты права интеллектуальной собственности и инновационной деятельности, внедряющие эти технологии в хозяйственную деятельность с использованием объектов прав интеллектуальной собственности.

Субъектами инновационной деятельности выступают граждане, юридические лица и государство, практически осуществляющих реализацию инвестиций на использование и коммерциализацию результатов научных исследований и разработок. Помимо субъектов права интеллектуальной собственности и инновационной деятельности, субъектами правоотношений по обеспечению техногенной безопасности выступают субъекты хозяйствования и специально уполномоченные центральные органы исполнительной власти по вопросам экологии, стандартизации и сертификации, градостроительства и другие. Роль последних особенно значительна в обеспечении техногенной безопасности, поскольку на них, в соответствии с действующим законодательством, возлагается разработка технологических, правовых, санитарных и иных нормативов, стандартов, требований к деятельности субъектов хозяйствования при реализации государственной политики в различных сферах жизнедеятельности страны. Так, например, основными задачами Государственного комитета строительства, архитектуры и жилищной политики Украины8 являются: обеспечение проведения реформ в подведомственных ему отраслях хозяйства;

обеспечение в них разработки и реализации средств по энерго- и ресурсосбережению;

внедрение экологически безопасных технологий и другие, которые бы позволили осуществлять планирование и застройку территории на принципах устойчивого развития и экологической безопасности.

Основными методами правого регулирования по обеспечению техногенной безопасности являются диспозитивный метод, когда речь идет о гражданско-правовых и хозяйственно-правовых отношениях, и императивный метод, когда речь идет о внедрении стандартов, соблюдении экологических нормативов, правил, требований.

См. ст. 1 Закона Украины от 04.07.2002 г. «Об инновационной деятельности».

См: Офіційний вісник України. 1997. № 50. Ст. 42.

В заключении следует отметить, что, исходя из содержания техногенной безопасности и экологической безопасности, они являются взаимодополняющими друг друга сложными правовыми институтами, правовые нормы которых обеспечивают техногенную и экологическую безопасность окружающей среды.

Их анализ по правовой форме позволяет выявить следующие отличительные особенности друг от друга:

1) основными задачами обеспечения экологической безопасности, как вида деятельности и как предмета права, является, прежде всего, защита населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера;

техногенной безопасности – внедрение в различные виды техногенной деятельности энерго-, ресурсосберегающих и малоотходных технологий, создание экологически безопасных технологий по утилизации отходов;

2) основная цель техногенной безопасности - создание безопасного производства для окружающей среды, экологической безопасности создание безопасных условий жизнедеятельности, и обеспечение экономики страны природными ресурсами;

3) основными субъектами обеспечения экологической безопасности являются органы государственной власти (Верховная Рада Украины, правительство Украины, органы местного самоуправления и местные государственные администрации), при обеспечении техногенной безопасности – субъекты права интеллектуальной собственности и инновационной деятельности, а также субъекты хозяйствования и специально уполномоченные центральные органы исполнительной власти;

4) право экологической безопасности представляет собой совокупность норм различных отраслей права: конституционной, экологической, административной и иных;

право техногенной безопасности – норм гражданского, хозяйственного, административного, уголовного права и иных;

5) основным методом правового регулирования экологической безопасности является императивный метод;

техногенной безопасности - диспозитивный метод, когда речь идет о гражданско-правовых и хозяйственно-правовых отношениях, и императивный метод, когда речь идет о внедрении стандартов, соблюдении экологических нормативов, норм, правил;

6) основными объектами правовой охраны, обеспечивающими экологическую безопасность населенного пункта являются - природные объекты (атмосферный воздух, растительность, вода, земля), городские ландшафты, санитарное состояние населенного пункта, а территории района, области, АРК - ландшафты (естественные и техногенные);

техногенной безопасности - прежде всего объекты права интеллектуальной собственности и инновационной деятельности;

7) предметом правового регулирования общественных отношений, обеспечивающих экологическую безопасность являются отношения по устойчивому развитию населенных пунктов и сохранению ландшафтов территорий района, области, АРК;

техногенной безопасности отношения по внедрению в различные виды (отрасли) техногенной деятельности энерго-, ресурсосберегающих и малоотходных технологий, созданию экологически безопасных технологий по нейтрализации, утилизации, уничтожению или переработке всех вредных веществ и отходов.

Исходя из содержания техногенной безопасности и экологической безопасности они являются взаимодополняющими друг друга сложными правовыми институтами, правовые нормы которых обеспечивают техногенную и экологическую безопасность окружающей среды.

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Рибалова О.В., Поддашкін О.В., Савченко Н.В.

АННОТАЦІЯ Стаття присвячена дуже актуальній проблемі - ідентифікації водних об’єктів Харківської області підвищеної екологічної небезпеки на основі оцінки прийнятності потенційного ризику здоров’ю населення.

На основі дослідження сучасних методичних підходів до оцінки стану поверхневих вод доведено, що оцінки ризику здоров’ю населення є найбільш перспективними при ідентифікації природоохоронних проблем і виділенні зон екологічної небезпеки. Порівняльний аналіз якісного стану водних об’єктів на основі оцінки прийнятності потенційного ризику здоров’ю населення дозволив визначити річки Харківської області, рекреаційне використання яких є екологічно небезпечним.

Несприятлива екологічна ситуація є причиною багатьох хронічних захворювань та також уроджених пороків розвитку. Падіння народжуваності і збільшення смертності за останні роки призвело до різкого погіршення демографічної ситуації Україні. Важлива причинам погіршення демографічної ситуації в країні – соціальні і природні умови життєдіяльності людини. Динаміка захворюваності населення України за 1990-2000рр свідчить про збільшення загального рівня захворюваності на 9%, а щорічно – на 0,7% [1].

Однієї з важливих причин погіршення здоров'я населення, особливо виникнення інфекційних і екологічно залежних захворювань, є якісний стан водних об'єктів нашої країни. Ця проблема особливо актуальна для Харківської області, що є найбільшим промисловим центром України.

Аналіз сучасних методів комплексної оцінки стану довкілля показав, що найбільш перспективним є оцінка потенційного ризику здоров'ю населення, заснована на визначенні його залежності від рівнів впливу забруднюючих речовин, що дозволяє адекватно інтегрувати їх, тому що представляє імовірну характеристику появи реакцій організму й інших шкідливих ефектів.

Ідентифікація пріоритетних екологічних проблем в галузі рекреаційного використання водних ресурсів передбачає рішення наступних задач:

- визначення потенційного ризику здоров'ю населення при рекреаційному водокористуванні;

- комплексна оцінка стану здоров'я населення за адміністративними районами області;

- оцінка прийнятності потенційного ризику здоров'ю населення при використанні водних ресурсів в цілях рекреації;

- рангування басейнів річок за ступенем екологічного ризику;

Дати якісну оцінку природно-рекреаційних ресурсів території і виділити зони підвищеної екологічної небезпеки передбачається визначати шляхом оцінки прийнятності ризику здоров'ю проживаючого населення.

Підставою для визначення потенційного ризику є дотримання нормативу (ГДК), що гарантує відсутність несприятливих для здоров'я ефектів, а його перевищення може викликати імовірність (ризик) збільшення захворюваності населення [2].

Реакція організму на забруднення довкілля може проявитися через якийсь час, а рівень захворюваності має нелінійний характер, тому проблемою оцінки впливу якісного стану навколишнього середовища є визначення прийнятності ризику здоров'ю населення, тобто з'ясування наскільки небезпечне його збільшення при існуючому рівні захворюваності.

Причиною інфекційної захворюваності може бути не тільки купання у водних об’єктах, але неякісне харчування або вживання питної води, що не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Тому при дослідженні захворюваності запропоновано розраховувати вагові коефіцієнти окремо для господарсько - питного водопостачання (Lr 1), стану водних об’єктів (Lr 2) та продуктів харчування (Lr 3) відношенням проб, що перевищують ГДК (K1,2,3) до загальної кількості проб (n1,2,3), що аналізуються органами ОблСЕС за формулами [3]:

К 1, 2, P1,2,3= (1) n1, 2, Lr 1+ Lr 2 + Lr 3 = 1 (2) Ідентифікувати адміністративні райони області з неблагополучною санітарно-епідеміологічною ситуацією дозволяє обчислення коефіцієнта перевищення узагальненого індексу екозалежної захворюваності з урахуванням вагових коефіцієнтів за формулою:

Kr = Irоб Lr2/(Iоб L2), (3) де Kr - коефіцієнт перевищення узагальненого індексу екозалежної захворюваності в r-ому адміністративному районі;

Irоб - узагальнений індекс екозалежної захворюваності в r – ому адміністративному районі;

Iоб - узагальнений індекс екозалежної захворюваності в цілому по області;

Lr2 - ваговий коефіцієнт при рекреаційному водокористуванні в r ому адміністративному районі;

L2 - ваговий коефіцієнт при рекреаційному водокористуванні в цілому по області.

При Kr 1 стан здоров'я населення в r-ому адміністративному районі викликає тривогу через поганий стан водних об'єктів, що вимагає прийняття заходів в галузі охорони здоров'я та відновлення природної цінності водних об'єктів.

Для оцінки впливу якісного стану j-ой річки на збільшення захворюваності населення в r-ому адміністративному районі запропоновано ввести коефіцієнт впливу рекреаційного водокористування (m), що обчислюється за формулою:

l j m=, (4) l об де m – коефіцієнт впливу рекреаційного водокористування j-ого водного об’єкту на здоров’я населення;

lj – довжина j-ого водотоку в r – ому адміністративному районі;

lоб – загальна довжина річок в r – ому адміністративному районі.

Тоді коефіцієнт перевищення узагальненого індексу екозалежної захворюваності в j-ому басейні малої річки буде визначатися за формулою:

Kj = mj Kr (5) Показник прийнятності потенційного ризику здоров'ю населення (PRZ) пропонуємо визначати як добуток потенційного ризику комбінованого впливу домішок на здоров'я населення (Rіsk) і коефіцієнта перевищення узагальненого індексу екозалежної захворюваності досліджуваного водного об’єкту (K) за формулою:



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 14 |
 



Похожие работы:





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.