авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 6 |
-- [ Страница 1 ] --

АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ

СОВРЕМЕННОЙ ПСИХОЛОГИИ

И ПЕДАГОГИКИ

МАТЕРИАЛЫ

международной научно-практической конференции

Харьков,

Украина

30-31 октября 2012 г.

Харьков

ИФИ

2012

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики"

Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина

УДК 37.013+155.9 ББК 74+88 Материалы Актуальные проблемы современной психологии и педагогики:

международной научно-практической конференции (30-31 октября 2012 г., Харьков, Украина). – Х.: ИФИ, 2012. – 136 с.

В данном издании представлены материалы международной научно практической конференции, посвященной проблемам педагогики и психологии.

Сборник содержит тезисы докладов участников конференции – известных ученых и начинающих исследователей, аспирантов и соискателей, студентов и практикующих специалистов. Эти публикации создают широкий спектр доктринальных, прикладных и практических аспектов современной социально гуманитарной действительности.

Сфера социально-гуманитарного знания занимает значимое место в системе наук

, ибо интегрирует в себе богатство методологических подходов, принципов и концептуальных установок, направленных на осмысление социального бытия.

Социально-гуманитарные науки в настоящее время развиваются в условиях отсутствия единой, общепризнанной парадигмы. Как известно, эта сфера освободилась от диктата исторического материализма, и как следствие возникла необходимость переосмысления теоретико-методологических основ гуманитарного познания. Для решения этой задачи необходимы целостное понимание исследователем истории становления социально-гуманитарных наук и анализ ключевых методологических подходов, концептуальных точек их «сопряжения».

Полное или частичное воспроизведение или размножение, каким бы то ни было способом материалов, опубликованных в настоящем издании, допускается только с письменного разрешения авторов.

© Авторы статей, © Институт фундаментальных исследований, ISBN 966-644-640- "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина СОДЕРЖАНИЕ Направление «Психологические науки»





Раздел 1.

ОБЩАЯ ПСИХОЛОГИЯ. ПСИХОЛОГИЯ ЛИЧНОСТИ Жуковская Е.В.

ПРОБЛЕМА ДОКАЗАТЕЛЬНОСТИ В КАЧЕСТВЕННЫХ ИССЛЕДОВАНИЯХ………………………………………………………………….. Калиева А.Т.

ДИНАМИКА ФОРМИРОВАНИЯ ЛИЧНОСТНОЙ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ СТУДЕНТОВ ДИСТАНЦИОННОЙ ТЕХНОЛОГИИ ПО РЕЗУЛЬТАТАМ ЛОНГИТЮДНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ………………………………………...… Амінєва Я.Р.

ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНИЙ КОПІНГ ТА ЙОГО ОСОБИСТІСНІ ПРЕДИКТОРИ В УМОВАХ СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ……..…… Мартынюк А. Г.

ДИНАМИКА РАЗВИТТИЯ ЛИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ……………………..………………………….. Вільна А.В.

ПСИХОЛОГІЧНІ ВИЯВИ НЕРВОВОЇ АНОРЕКСІЇ………………………...…… Игумнова Н.Ю.

ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ КОПИНГ-ПОВЕДЕНИЯ (НА ПРИМЕРЕ ПОДРОСТКОВОГО И ЮНОШЕСКОГО ВОЗРАСТА)………... Раздел 2.

ПСИХОЛОГИЯ РАЗВИТИЯ, АКМЕОЛОГИЯ Коваль Н.А.

ДУХОВНОСТЬ ЛИЧНОСТИ КАК СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ…………...…….. Горячев В.А.

СТРУКТУРНЫЕ КОМПОНЕНТЫ ВЕРЫ В СЕБЯ КАК ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ФЕНОМЕНА……………………………….……. Меркулова Н.Н.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЯ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО ВЫГОРАНИЯ У СОЦИАЛЬНЫХ РАБОТНИКОВ……………………………………………..…. "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина Раздел 3.

ПСИХОЛОГИЯ СЕМЬИ Федорова Н.В.

ОСОБЕННОСТИ АНАЛИЗА РЕЗУЛЬТАТОВ ДИАГНОСТИКИ ДЕТСКО РОДИТЕЛЬСКИХ ОТНОШЕНИЙ В СЕМЬЯХ ДЕЛИНКВЕНТНЫХ ПОДРОСТКОВ…………………………………….……….. Шибкова О.С.

ИДЕНТИЧНОСТЬ В СФЕРЕ СЕМЬИ И БРАКА В СТРУКТУРЕ ГЕНДЕРНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ………………………...……. Уразова А.А.

К ВОПРОСУ О ГЕНДЕРНЫХ АСПЕКТАХ СЕМЕЙНОГО НАСИЛИЯ…………………………………………………………. Раздел 4.

КЛИНИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ Попова О.А.

ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ КОРРЕЛЯТЫ ИНТЕРНЕТ-ЗАВИСИМОГО ПОВЕДЕНИЯ……………………………………… Потачиц М.В.

ПРОИЗВОЛЬНАЯ РЕГУЛЯЦИЯ ДВИЖЕНИЙ В РАННЕМ ДЕТСТВЕ У ДЕТЕЙ С ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ………………. Ерзин А.И.

АГРЕССИЯ ПРИ ОРГАНИЧЕСКИХ ПСИХИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВАХ.… Раздел 5.

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ И КОРРЕКЦИОННАЯ ПСИХОЛОГИЯ.

ПСИХОЛОГИЯ ТРУДА, ИНЖЕНЕРНАЯ ПСИХОЛОГИЯ И ЭРГОНОМИКА. ЮРИДИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ Китова Д.А., Матакаев А.И.

МЕСТО ЭКОНОМИЧЕСКИХ ПОТРЕБНОСТЕЙ ЛИЧНОСТИ В ОБЩЕЙ СТРУКТУРЕ ПОТРЕБНОСТЕЙ: ЭМПИРИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ….... Матакаев А.И., Узденов Т.М.

ЭКОНОМИКО-ПРАВОВАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ СТУДЕНТОВ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ В ВУЗЕ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ…………… Цилицкий В.С.

МЕЖДИСЦИПЛИНАРНЫЙ ПОДХОД К ОПРЕДЕЛЕНИЮ СУЩНОСТИ ПОНЯТИЯ «РЕФЛЕКСИЯ»………….……. "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина Лиманская Я.М.

ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ С ОГРАНИЧЕННЫМИ ВОЗМОЖНОСТЯМИ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЯХ…….. Куприянова Н.А.

СТАНОВЛЕНИЕ ОБРАЗА «Я» У ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА С НАРУШЕНИЕМ ИНТЕЛЛЕКТА……………………………...….. Данилова Н.В.

ВЫБОР ФОРМ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ОРИЕНТАЦИИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ВОЗРАСТА ВОСПИТАННИКОВ ДЕТСКОГО ДОМА…………………….... Куатов А.К., Алтынбекова Г.А.

ТИПОЛОГИЯ Я-КОНЦЕПЦИИ ОСУЖДЕННЫХ……………………………….. Направление Психологические науки Раздел 1.

ТЕОРИЯ И МЕТОДИКА ОБУЧЕНИЯ И ВОСПИТАНИЯ Агеева Л.Е.



СУБЪЕКНАЯ ПОЗИЦИЯ УЧЕНИКА В ЦЕЛОСТНОМ ПЕДАГОГИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ……………………….…… Бородина В.А.

РАЗВИТИЕ ПРОБЛЕМЫ СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ С ОСОБЫМИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ В СПЕЦИАЛЬНОЙ ПЕДАГОГИКЕ РОССИИ………………………………...…. Агранович Е.Н.

РАЗВИТИЕ РЕЧИ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ НА ПРИМЕРЕ СЛОВАРНОЙ РАБОТЫ……………………………………….… Раздел 2.

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА ПЕДАГОГОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ: ПРОБЛЕМЫ, ПОИСКИ, РЕШЕНИЯ. ПЕДАГОГИКА ВЫСШЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ШКОЛЫ Руднева И.А.

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА ПЕДАГОГОВ К РАБОТЕ С ОДАРЕННЫМИ ДЕТЬМИ И МОЛОДЕЖЬЮ:

СОДЕРЖАНИЕ И ТЕХНОЛОГИИ………………………………………………. Мухаметшина О. В.

ПРОБЛЕМА КРИТЕРИАЛЬНО-УРОВНЕВОГО ПОДХОДА В ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ НАУКЕ……………………………………………………. "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина Мартинюк А. Г ПРОБЛЕМА ПРОФЕССІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ НА ЄТАПІ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ.

ВИКОРИСТАННЯ ГЕШТАЛЬТ-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ…………………………………….…… Козлова А.П.

НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКАЯ РАБОТА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯ ЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ…………………………. Раздел 3.

СОВРЕМЕННЫЕ ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ОБРАЗОВАНИИ. ТЕОРИЯ И МЕТОДИКА ДОПОЛНИТЕЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ. НОВАТОРСТВО И КРЕАТИВНОСТЬ В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ Кондратьева Т.П.

УПРАВЛЕНИЯ ИННОВАЦИОННЫМ ПРОЕКТОМ ПО ВНЕДРЕНИЮ ИНКЛЮЗИВНОЙ МОДЕЛИ ОБРАЗОВАНИЯ ЛИЦ С ОГРАНИЧЕННЫМИ ВОЗМОЖНОСТЯМИ ЗДОРОВЬЯ……………………………………………..… Ільченко О.І., Козицька Т.В.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ПРИ ВИКЛАДАННІ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ ТА ГІСТОЛОГІЇ………...………. Столбова Е.А.

СПЕЦИФИКА ПРОФИЛЬНОЙ РАБОТЫ В ДЕТСКОМ ОЗДОРОВИТЕЛЬНОМ ЛАГЕРЕ…………………………..…….. Семенова Н.Ю.

ОСОБЕННОСТИ АДАПТАЦИИ К ОБУЧЕНИЮ В СРЕДНЕМ ЗВЕНЕ ШКОЛЫ ПОДРОСТКОВ С НАРУШЕНИЕМ ИНТЕЛЛЕКТА……………….... "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина Направление «Психологические науки»

Раздел 1.

ОБЩАЯ ПСИХОЛОГИЯ. ПСИХОЛОГИЯ ЛИЧНОСТИ Жуковская Е.В.

преподаватель, Белорусский государственный педагогический университет имени Максима Танка, Минск, Республика Беларусь ПРОБЛЕМА ДОКАЗАТЕЛЬНОСТИ В КАЧЕСТВЕННЫХ ИССЛЕДОВАНИЯХ «Метод - самая первая и основная вещь. От метода, от способа действия зависит вся серьезность исследования. При хорошем методе и не очень талантливом человеке можно сделать многое. А при плохом методе и гениальный человек будет работать впустую, не получит ценных, точных знаний»

И.П. Павлов.

Появление качественных исследований во многом было обусловлено неудовлетворенностью «количественной» методологии. В своем становлении качественные исследования прошли долгий путь, который включал в себя несколько этапов. Появившись в рамках дисциплин о человеке, они постепенно получили распространение и в психологии, которая также является дисциплиной, посвященной изучению человека в различных его категориях. В настоящее время качественные исследования являются самостоятельной областью знаний, которая имеет свою терминологию, свои методы. Но, несмотря на распространенность использования качественных методов исследований, на современном этапе не существует однозначного ответа на вопрос о правомерности использования их в исследованиях по психологии, т.к. в науке господствует естественнонаучное позитивистское устремление: «измерять все, что измеряется, научиться измерять все, что не измеряется…» [1, с.94]. Прежде всего, вопрос о правомерности их использования возникает вследствие проблемы доказательности качественных методов исследования.

Качественные исследования в современной психологии – это комплексное, вовлеченное полевое исследование в течение длительного промежутка времени, предполагающее сбор слов и изображений, индуктивный анализ этой информации с упором на видение испытуемых и написание отчета с использованием выразительного языка [2, с. 29]. Простыми словами, качественные методы имеют дело с качественными данными и качественными способами анализа. Качественными данными является любая информация, которую собирает исследователь, выраженная словами.

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина В современной психологии господствует количественный подход, который считает, что качественные исследования имеют ограничения в применении. Это связано с тем, что при работе с качественными методами исследователь может столкнуться со следующими проблемами:

- Субъективная ориентированность – на первый план выходит субъективный смысл изучаемых феноменов, взгляд на них с точки зрения человека, который принимает участие в исследовании. В качественном исследовании предполагается полевая форма работы: исследователь включен в исследование, он становится участником исследования. Объясняя полученные данные, исследователю важно минимизировать влияние личных интересов, установок и других субъективных факторов на процесс и результаты исследования. Однако, в качественных исследованиях, для повышения объективности результатов, не редко используется техника триангуляции, которая включает в себя использования различных типов данных или методов их сбора в одном исследовании.

- Надежность, валидность и репрезентативность – важные характеристики измерения в психологии. С точки зрения количественного подхода, качественные методы не соответствуют принятым нормам этих показателей, следовательно, они не дают объективных данных. Методы, используемые в качественных исследованиях, отличаются от методов количественного подхода, а значит, эти основные характеристики психодиагностических методик и тестов, которые являются основными критериями их качества, неприложимы буквально к качественным исследованиям. Понимание различий между качественными и количественными исследованиями могут повлечь за собой пересмотр показателей надежности, валидности и репрезентативности для качественных методов.

- Описательный характер качественных методов – исследователи стремятся к подробному и детальному описанию. Но современная наука считает, что когда нужно убедить в чем-то аудиторию, солидные цифры, таблицы и схемы выглядят убедительнее и заслуживают большего доверия, чем качественные описания и интерпретации. Социальный мир как математически упорядоченная вселенная более презентабельна и ценна богато описанного, лингвистически сконструированного социального мира. Однако, качественные исследования позволяют рассматривать темы с максимальной глубиной и детальностью, т.к.

сбор данных не ограничивается определенными категориями анализа.

- Интерес к единичным случаям – качественные исследования могут проводиться на небольшой выборке или даже на одном единичном случае (он должен быть достаточно информативным для глубинного анализа), в отличие от количественного исследования. По словам Kerlingen, «Ученого не интересуют и не могут интересовать единичные случаи. Ученый ищет законы, систематические связи, объяснения феноменов. А результаты всегда имеют статистический характер» [3, с.107]. Однако, существует потребность изучения и понимания необычных, специфических человеческих сообществ, например людей, занимающихся экстремальными видами спорта, или, например, инвалидов с нарушением опорно-двигательного аппарата в результате полученной травмы.

- Зависимость результатов от схемы исследования, концепции, теории, которой следует интерпретатор, а также социокультурная зависимость [4, с.94] – "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина исследователь интерпретирует полученные данные на основании знаний и своего опыта, исходя из той теории и концепции, которая ему ближе.

Следовательно, каждый новый исследователь дает несколько иное толкование, свою интерпретацию феномена. Однако, различие в пониманиях одного и того же феномена, помогает исследователю посмотреть на проблему с другой стороны, открыть для себя новые горизонты. Как говорил Сократ: «В споре рождается истина».

- Качественное исследование – момент конструирования знания [1, с.115].

В исследовании человек выступает не как объект исследования, а как субъект, носитель уникального опыта, пониманий и переживаний. С. Квале сравнивает этого человека с путешественником, который рассказывает слушателям то, что он видел и слышал, что нового узнал. Но его рассказ – это новая реальность, которая может не совпадать с тем, что реально находится в посещенных им местах. Но, даже фантазии являются очень диагностичными, потому они отражают самого человека. Его отношение к происходящему. Таким образом, качественный подход позволяет изучить человека в его единстве и уникальности, его субъективной целостности. Поэтому большое значение уделяется языку как предмету анализа. Так как понимание другого человека во многом зависит от того, говорим мы на «одном языке» или нет. Последствие разговора «на разных языках» может привести к неправильному анализу данных.

- Kirk и Miller говорили, что качественные наблюдение фиксирует лишь факт наличия либо отсутствия чего-либо;

в отличии от количественного наблюдения, который измеряет степень присутствия чего-либо [4, с.104]. Такая характеристика качественного подхода отражает узость и незначительность методов и результатов исследований, что, в лучшем случае, является признаком незрелой науки. Однако, любое исследование начинается с качественного анализа уже существующих знаний о феномене, с формирования качественной концепции и гипотезы исследования. Это с одной стороны. Так же некоторые исследования направлены именно на выявления наличия того или иного происшествия, случая, события (например, исследование частоты встречаемости насилия среди населения).

Mussen, Conger, Kogan утверждали: «Степень «количественности»

наблюдений (их перевод в цифры) часто является хорошим показателем зрелости науки» [1, с.101]. Согласно этому высказыванию, качественный подход является незрелой наукой. Справедливости ради, хотелось бы отметить, что развитие качественной методологии происходит на протяжение небольшого времени. Но очевидно, что в условиях, когда традиционные модели объяснения исследуемых феноменов не работают, качественный подход является исключительно продуктивным. Не во всех областях жизни человека психодиагностические методики и тесты могут быть уместными, если, например, говорить о насилии, жизненных перспективах или инвалидности. Как можно исследовать проблемы человека, который, например, практически начинает жизнь заново в условиях ограничения функциональных возможностей (травма опорно-двигательного аппарата) с помощью теста? На мой взгляд, тут незаменимым помощником является качественный подход.

Таким образом, в силу своей «нестандартности» качественные методы исследования не получили столь широкого распространения в психологии. Но "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина их появление способствовало разработке совершенно новых подходов к исследованию и к человеку в целом, новых методов, процедур сбора и анализа данных. Качественный подход необходим для выделения и формулировки ключевой проблемы, создания новых гипотез и незаменим при изучении феноменов, которые мало изучены [4, с.100].

В заключение хотелось бы отметить, что в современных психологических исследованиях очевидно неразрывное единство двух противоположных подходов – качественного и количественного. Так как, во-первых, формализованные методы количественных исследований дают частичные знания, что может дополниться качественным подходом, благодаря которому достигается целостность описания и понимания. Во-вторых, качественный подход раскрывает такие аспекты изучаемого феномена, которые в количественном подходе утрачиваются или не учитываются (например, особенности контекста). В-третьих, качественный анализ, в качестве компонента количественного исследования, способен усилить надежность исследования. В четвертых, результаты исследований, представленные в таблицах, схемах, коэффициентах корреляции часто требуют качественной интерпретации их значения. В пятых, количественные методы применяются для проверки уже сформулированных гипотез, но для выявления проблем, формулировки ее и в дальнейшем выдвижение гипотез незаменимы качественные методы.

Литература 1. Квале, С. Исследовательское интервью.– 2-е изд. – М. : Смысл, 2009. – 301 с.

2. Улановский, А.М. Качественная методология и конструктивистская ориентация в психологии / А.М. Улановский // Вопросы психологии, 2006, №3. С.27-37.

3. Штейнберг, И. Качественные методы. Полевые социологические исследования.

/ И. Штейнберг, Т. Шанин, Е. Ковалев, А. Левинсон // Под ред. И. Штейнберга. – СПб. :

Алетейя, 2009. – 352 с.

4. Войскунский, А.Е., Качественный анализ данных как инструмент научного исследования / А.Е. Войскунский, С.В. Скрипкин // Вестник Моск. ун-та, Сер. 14, Психология, 2001, № 2, с. 93 – 109.

Калиева А.Т.

младший научный сотрудник Проблемно научно-исследовательской лабораторий дистанционного образования «Казахстанско-Российский университет»

Караганда, Казахстан ДИНАМИКА ФОРМИРОВАНИЯ ЛИЧНОСТНОЙ СТРЕССО УСТОЙЧИВОСТИ СТУДЕНТОВ ДИСТАНЦИОННОЙ ТЕХНОЛОГИИ ПО РЕЗУЛЬТАТАМ ЛОНГИТЮДНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ В настоящее время исследователями широко изучается проблема эффективности образовательных технологий, их совместимости с психологией человека, его когнитивным аппаратом. Особое место этот вопрос занимает в случае с инновационными образовательными технологиями, влияние которых на психику до конца не изучено.

Между тем актуальность проблемы исследования заключается в том, что комплексное изучение развития познавательных способностей в процессе дистанционного обучения в высшей школе обусловлено необходимостью "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина оптимизации профессиональной подготовки и переподготовки практических психологов с целью облегчения адаптации к профессии и повышения эффективности последующей трудовой деятельности. Проблема здоровья студентов в последние годы привлекает все больше внимание ученых, врачей и педагогов, что обусловлено высокой заболеваемостью студентов. Последнее обусловлено несоответствием существующих условий обучения гигиеническим требованиям: интенсификацией процесса обучения, большими нагрузками, особенно на современном этапе реформирования высшей школы, недостаточной двигательной активностью учащихся и др. Явный дефицит времени на учебные занятия (суммарно в вузе, у репетиторов, дома) студенты вынуждены компенсировать за счет дневного отдыха и ночного сна, что, безусловно, отрицательно сказывается на здоровье молодых людей.

В то же время мы вполне согласны с мнением Ю. А. Рахманина и соавторов [1, с. 5-10], что решить проблему диагностики, лечения и профилактики неинфицированных заболеваний невозможно без разработки принципиально новых организационных и научно-методических подходов.

Данные клинико-эпидемиологических исследований свидетельствуют также о довольно высокой частоте заболеваний ЦНС, выраженных неврозов, заболеваний с нервным компонентом в их генезе (вегетососудистая дистония, гипертоническая болезнь, язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки и др.) у студентов [2, с. 67-71].

Адаптация к комплексу новых факторов, специфичных для высшей школы, представляет собой сложный многоуровневый социально психофизиологический процесс и сопровождается значительным напряжением компенсаторно-приспособительных систем организма студентов [3, с. 47-49]. По данным Е. Г. Щукиной [4, с. 27;

5, с. 10-13], у 77% студентов вуза были выявлены признаки социально-психологической дезадаптации, в том числе у 37% – депрессивные тенденции и у 20% – признаки невротизации.

Среди часто встречающихся жалоб студентов – неуверенность в своих возможностях, заниженная самооценка, ощущение страха, снижение работоспособности. Некоторые с трудом приспосабливаются к вузовским условиям, к усвоению дисциплин, специфических для приобретения будущей специальности, испытывают трудности в профессиональном самоопределении.

Причинами социально-психологической дезадаптации нередко являются конфликты в отношениях с родителями, сложности при смене места жительства, а также наличие хронических заболеваний.

Студенты с соматической патологией имели склонность к депрессивным тенденциям. Они были более чувствительны и сентиментальны, склонны к тревогам, не способны принимать решения самостоятельно, не уверены в себе, им были свойственны жалобы ипохондрического характера, боязливость, постоянные сомнения и социальная замкнутость. По данным А. Ф. Белова и соавт. [6, с. 81-86], при высоком уровне тревожности возможна низкая эффективность учебной деятельности и психических процессов. Как видно из обзора большинство психологических проблем носят психогенный характер и вызваны дисфункциями эмоционально-волевой сферы личности.

С еще большей вероятностью возникновение подобных проблем происходит у студентов инновационных технологий, в частности дистанционной [7, с. 79-83;

]. В исследованиях, проведенных Проблемной научно "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина исследовательской лабораторией дистанционного образования Казахстанско Российского университета, при сравнительном исследовании методом поперечных срезов наряду с ухудшением нервно-психического состояния студентов и большим их отсевом на ранних этапах обучения отмечено значимое формирование личностной стрессоустойчивости [8, с. 3-10;

9, с. 125-136].

На основе вышеизложенного нами ставились следующие задачи исследования:

а) изучить динамику формирования личностной стрессоустойчивости студентов дистанционной технологии по результатам лонгитюдного исследования;

б) исследовать исходный уровень и динамику познавательного развития студентов за период обучения.

в) исследовать взаимосвязи между уровнем развития когнитивно интеллектуальных и когнитивно-моторных компонентов познавательных способностей студентов.

В данной статье приводятся данные лонгитюдного исследования, осуществленного с 2007 по 2011 гг. на студентах-психологах. Оценка психического состояния проводилась методиками теста Люшера [10, с. 24], САН [11, с. 768] и шкалой Ситуативной Тревожности Спилбергера-Ханина [11, с.

768]. Сущность использованных методов заключается в том, что результаты по данным одной и той же выборки сравниваются через определенный период времени. Все испытуемые – девушки. Средний возраст студенток I курса 19 лет, IV курса – 22 года. Статистические различия сдвигов значений оценивались Т критерием Вилкоксона (Ткр=92;

ТэмпТкр, при р0,05) с использованием SPSS 14.0.

Данное исследование проходило в два этапа: первый раз студентки были обследованы на I курсе в 2007 г., а второй – на IV курсе в конце обучения. В сравнительный анализ было включено 24 человека – студенты, доучившиеся до IV курса. Результаты обследования студентов I курса дистанционного обучения (ДО) с помощью методики Люшера обработаны и представлены на рисунке 1 а, б. По данным анализа показатель стандартного отклонения (СО) студенток на курсе достаточно высокий, что позволяет говорить скорее о плохом нервно психическом состоянии испытуемых (СО_I: М=20;

=7,04).

а) б) Рисунок 1. Значения показателей «Стандартное отклонение» (а) и «Вегетативный коэффициент» (б) теста Люшера студентов-психологов на I и на IV курсах "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина К IV курсу дистанционного обучения (ДО) этот же показатель изменяется в сторону улучшения и нервно-психическое состояние стабилизируется (СО IV:

М=13;

=4,91) Статистический отрицательный сдвиг достоверен (Тэмп = 37, ТэмпТкр (при р0,05)).

Следующий показатель – ВК теста Люшера (рисунок 1б), который отражает энергетическую установку в деятельности – на отдых или на работу. У студентов I курса ДО ниже 1 (ВК I: М=0,9;

=0,43). Это значит возможное преобладание ориентации на покой, снижение сил и возможное утомление. У студентов IV курса ДО это показатель выше 1 (ВК I: М=1,7;

=0,62). Потому можно говорить об оптимальном уровне мобилизованности организма и в стрессовых ситуациях эти студенты могут с высокой вероятностью проявлять оптимальный уровень деятельности. Статистический положительный сдвиг значений различия достоверен (Тэмп = 35, ТэмпТкр (при р0,05).

Показатель С (самочувствие) методики САН (рисунок 2 а) оценивает субъективную отношение к своему общему физическому, моральному и эмоциональному состоянию с позиции его оптимальности. У студентов I курса ДО показатель «Самочувствие» выражен ниже среднего (С I: М=2;

=0,69), а у студентов IV курса ДО он выражен на среднем уровне (С IV: М=5;

=1,44).

Статистический положительный сдвиг достоверен (Тэмп = 0, ТэмпТкр (при р0,05). То есть к четвертому курсу студенты-психологи оценивают свое самочувствие как более оптимальное, чем студенты первого курса. Показатель шкалы «Активность» методики САН, оценивает самооценку деятельности с позиции ее энергичности. Графически полученные результаты представлены на рисунке 2 б.

а) б) Рисунок 2. Значения показателей «Самооценка» (а) «Активность» (б) методики САН студентов-психологов на I и на IV курсах По шкале «Активность» методики САН студенты I курса ДО набрали балл ниже среднего (А I: М=3;

=1,24), в отличие от студентов ДО, IV курса, набравших достаточно высокий бал (А IV: М=5;

=1,06). Статистический положительный сдвиг достоверен (Tэмп = 3,5, TэмпTкр (при р0,05)). Таким образом, студенты первого курса оценивают свою активность как сниженную, а студенты четвертого курса – как достаточно высокую.

Следующий показатель – показатель «Настроение «, оценивающий самооценку относительно продолжительного, устойчивого и положительного эмоционального состояния (рисунок 3 а). И последний показатель методики "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина САН «Интегративный показатель», который характеризует самооценку всех трех критериев – самочувствия, активности и настроения (рисунок 3 б).

Интегративный показатель САН студентов I курса ДО ниже среднего (САН I:

М=3;

=0,82), тогда как у студентов IV курса ДО они средние (САН IV: М=6;

=1,10). Статистические различия достоверны (Тэмп = 0, ТэмпТкр (при р0,05)).

а) б) Рисунок 3. Значения показателя «Настроение» (а) и «Интегративного показателя»

(б) методики САН студентов-психологов на I и на IV курсах По показателю «Настроение» методики САН у студентов I курса ДО значения ниже среднего (Н I: М=3;

=0,21), а у студентов IV курса ДО они средние (Н IV: М=5;

=1,02). Расчет Т-критерия Вилкоксона подтверждает это (Тэмп = 6, ТэмпТкр (при р0,05)). Соответственно студенты старшего курса оценивают свое состояние как более благоприятное и положительное.

И последний показатель обследования – показатель ситуационной тревоги (СТ) методики Спилбергера-Ханина, оценивающий индивидуальную психологическую особенность испытывать беспокойство в стрессогенных ситуациях (рисунок 4).

Рисунок 4. Значения показателя «Ситуативная тревожность» методики САН студентов-психологов на I и на IV курсах Его значения у студентов I курса ДО (СТ: М=35;

=7,81) и умеренно выражены у студентов IV курса ДО (СТ: М=27;

=8,74). Статистический отрицательный сдвиг достоверен (Тэмп = 50, ТэмпТкр (при р0,05)). Эти данные свидетельствуют о том, что студенты младших курсов ситуативно более тревожны, что может в том числе быть отражением влияния обучения по "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина дистанционной технологии. К заключительному курсу это эмоциональное состояние уже менее выражено.

Таким образом, в результате исследования особенностей развития личностной устойчивости к стрессу студентов I и IV курса дистанционного обучения (ДО), проведенные с помощью методики Люшера, выявлено, что студенты I курса по показателям набрали балл ниже среднего, это значит возможное преобладание ориентации на покой, снижение сил и возможное утомление, у многих студентов показали плохое нервно-психическое состояние.

К IV курсу этот же показатель выражен на среднем уровне, изменяется в сторону улучшения и нервно-психическое состояние стабилизируется, здесь можно говорить о оптимальном уровне мобилизованности организма и в стрессовых ситуациях эти студенты могут с высокой вероятностью проявлять оптимальный уровень деятельности, то есть к четвертому курсу студенты-психологи оценивают свое самочувствие как более оптимальное, чем студенты первого курса. Соответственно студенты старшего курса оценивают свое состояние как более благоприятное и положительное.

Таким образом, студенты первого курса оценивают свою активность как сниженную, а студенты четвертого курса – как достаточно высокую. В ходе лонгитюдного исследования было выявлено, что в процессе дистанционного обучения происходит стабилизация эмоционального состояния, смещение психофизиологической установки с энергосберегания на энергозатраты и активную деятельность, улучшение самочувствия и настроения, а также снижение ситуационной тревожности, рассматриваемых нами как один из критериев личностной стрессоустойчивости.

В связи с этим, суть новой стратегии психологического образования заключается в смещении акцента с усвоения предметных знаний на совершенствование психологических способов саморазвития человека, во многом определяющихся развитыми познавательными способностями будущих практических психологов системы образования.

Поэтому одним из критериев эффективности подготовки практического психолога по любой из форм обучения будет выступать степень развивающего воздействия образовательного процесса на познавательные способности обучающегося.

Литература 1. Рахманин Ю.А., Румянцев Г.И., Новиков С.М. Методологические проблемы оценки угроз здоровью человека факторов окружающей среды / Гигиена и санитария, № 6. – 2003. – 5-10 с.

2. Геворкян Э.С., Даян А.В., Минасян С.М., Адамян Ц.И. Влияние умственных и психоэмоциональных нагрузок на кардиогемодинамические показатели абитуриентов / Гигиена и санитария, № 6. – 2004. – 67-71 с.

3. Спицын А.П. Особенности адаптации студентов младших курсов медицинского вуза к учебной деятельности / Гигиена и санитария, № 1.–2002.– 47-49 с.

4. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. – М. – 1987. – 27 с.

5. Щукина Е.Г. Эмоциональная неустойчивость как ведущий фактор формирования дезадаптивного поведения студентов:

Автореферат дисс. канд. психол.

наук / Е.Г. Щукина. –М. –1998. – 10-13 с.

6. Белов А.Ф., Лапкин М.И., Яковлев М.В. Успешность обучения студентов медицинского ВУЗа: дифференциально-психологический аспект / Психологический журнал, Т.15. – 1995. – 81-86 с.

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина 7. Андреев И.В. Изучение уровня нервно-психического напряжения студентов дистанционной технологии / Высшая школа Казахстана, №1. – 2006. – 79-83 с.

8. Андреев И.В., Намазбаева Ж.И. Изучение особенностей экзаменационного стресса студентов дистанционной и традиционной форм обучения / Вестник АНПУ им.

Абая. Серия «Психология». №1 (10). – 2007. –– 3-10 с.

9. Едрисов А.Т., Андреев И.В., Галимова Л.М., Ковалева О.Ю.

Здоровьесберегающие и здоровьевосстанавливающие технологии в дистанционном обучении: актуальность применения и проблемы использования / Научные труды КРУ.

Выпуск №5. – Караганда. – 2007. – 125-136 с.

10. Тимофеев В.И., Филимоненко Ю.И. Краткое руководство практическому психологу по использованию цветового теста М.Люшера. СПб.: Питер. – 1999. – 24 с.

11. Практикум по дифференциальной психодиагностике профессиональной пригодности / под общ. ред. В.А. Бодрова. – М.: ПЕР СЭ. – 2003. – 768 с.

Амінєва Я.Р.

аспірантка Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Днепродзержинськ, Україна ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНИЙ КОПІНГ ТА ЙОГО ОСОБИСТІСНІ ПРЕДИКТОРИ В УМОВАХ СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ Аналіз індивідуально-психологічних детермінант, які стають джерелом стійкості особистості в умовах численних життєвих труднощів неможливий без звернення до тієї психологічної реальності, із якою зіштовхується особистість у складній життєвій ситуації. Процес взаємодії особистості із суб’єктивно складною життєвою ситуацією найбільш повно характеризується поняттям «подолання» (від англ. «cope» долати). Головна мета подолання полягає в усуненні або ж зменшенні негативного впливу складної життєвої ситуації на особистість та її життєдіяльність [1]. Результати факторного аналізу проведеного Losoya S., Eisenberg N., Fabes R. [2], дозволили виокремити два найбільш поширені види копінгу: проблемно-орієнтований (спрямований на подолання витоків стресу) та емоційно-орієнтований (спрямований на подолання емоційного збудження, викликаного стресором). Особливий інтерес для нас становить проблемно-орієнтований або ж продуктивний стиль копінгу, який, за даними емпіричних досліджень в рамках транзактної теорії стресу, позитивно корелює із здатністю особистості до адаптації, її здоров’ям та більшою ефективністю діяльності, що в умовах складної життєвої ситуації набуває першочергового значення.

З метою вивчення особистісних предикторів проблемно-орієнтованого копінгу в умовах складної життєвої ситуації нами було реалізовано емпіричне дослідження. Спершу, за допомогою методу анкетування, було виокремлено суб’єктивно складні життєві ситуації із широкого розмаїття життєвих перепетій.

На цьому етапі дослідження було залучено 120 респондентів різного віку.

Завдяки отриманим анкетним даним встановлено типи найбільш значущих складних життєвих ситуацій це ситуації захворювання, втрати роботи та ув’язнення.

Дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості було проведено на вибірці у 135 чоловік віком від 20 до 68 років. Рішення про "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина залучення респондентів до дослідження приймалось на основі дослідницьких бесід, в процесі яких встановлювалось суб’єктивне ставлення особистості до її актуальної життєвої ситуації. Респонденти були розподілені у чотири досліджувані групи відповідно до типу актуальної складної життєвої ситуації.

Так, до першої групи досліджуваних увійшли особи жіночої статі (35 чоловік), які вперше перебували у місцях позбавлення волі за скоєння злочину (термін ув’язнення не перевищував двох років), до другої групи увійшли особи, які в умовах світової економічної кризи залишились без роботи, безробітні ( чоловік), третю групу склали особи які тимчасово втратили працездатність внаслідок захворювання (на прикладі переломів нижніх та верхніх кінцівок чоловік), до четвертої групи досліджуваних увійшли особи із хронічним інвалідизуючим захворюванням (на прикладі цукрового діабету 34 чоловіки).

Таким чином, вибірку досліджуваних склали люди, які оцінили власну актуальну життєву ситуацію як складну, окрім цього це представники найбільш соціально не захищених категорій населення.

В якості психодіагностичного інструментарію виступили: опитувальник «МЛО-АМ Адаптивність» А. Г. Маклакова та С. В. Чермяніна, що дозволяє оцінити розвиток особистісного адаптаційного потенціалу та його складових у респондентів;

«Тест життєстійкості» (С. Мадді, переклад та адаптація Д.О.

Леонтьєва, О.І. Рассказової) використовувався для визначення міри здатності людини витримувати стресову ситуацію, при цьому зберігаючи внутрішню гармонію та не знижуючи продуктивність діяльності;

методика «ІТО індивідуально-типологічний опитувальник» (Л.Н. Собчик) використаний нами з метою дослідження індивідуально-психологічних властивостей особистості;

для вивчення специфіки вибору стратегій психологічного подолання стресу використовувалась методика «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях» (автори:

С.Норман, Д.Ендлер, Д.Джеймс, М.Паркер, адаптований варіант Т.Крюкової);

методика «Рівень суб’єктивного контролю» (модифікований варіант опитувальника Дж. Роттера), використовувалась з метою визначення рівня суб’єктивного контролю над різними ситуаціями;

методика дослідження «Психологічного благополуччя (коротка форма)» (MHC- SF) автор L. M. Keyes, дозволила вивчити рівень задоволеності життям досліджуваних протягом останнього часу;

тест смисложитттєвих орієнтацій «СЖО» використовувався з метою вивчення життєвих цілей особистості;

методика вивчення толерантності особистості (TAS Tolerance Ambiguity Scale) у адаптації та перекладі О.Г.

Солдатової, є доречною для визначення ступеню терпимості особистості до складних ситуацій, котрі містять компоненти невизначеності, складності тощо;

методика вивчення его-пластичності «The Ego Resilience Scale» автор Gail M.

Wagnild;

методика дослідження емоційного інтелекту «ЕМІН» (Д.В. Люсін) дозволила вивчити різні аспекти емоційного інтелекту.

З метою встановлення індивідуально-психологічних детермінант проблемно-орієнтованого копінгу в умовах різного роду складних життєвих ситуацій використовувався коефіцієнт кореляції Пірсона.

Аналіз значущих кореляційних зв’язків проблемно-орієнтованого типу копінгу із особистісними властивостями у групі ув’язнених.

Результати кореляційного аналізу свідчать про наявність значущих зв’язків між проблемно-орієнтованим типом копінгу та шкалами методики «Рівень суб’єктивного контролю», а саме: із шкалою «загальної інтернальності»

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина (r = 0,554 при р 0,01), шкалами «інтернальності в області досягнень» (r = 0, при р 0,01), «інтернальності в сфері виробничих відносин» (r = 0,473 при р 0,01), «інтернальності в сфері сімейних стосунків» (r = 0,348 при р 0,05), та «у сфері міжособистісних відносин» (r = 0,383 при р 0,05). Як відомо локус контролю визначає ступінь прийняття особистістю відповідальності у боротьбі зі складнощами. Наявність значущих кореляційних зв’язків інтернального локусу контролю із проблемно-орієнтованим копінгом може свідчити про високий рівень рефлексії, активну, відповідальну позицію досліджуваних у власному житті.

Значущі позитивні кореляційні зв’язки встановлено із такими особистісними властивостями як «ригідність» (r = 0,612 при р 0,01) та «сензитивність» (r = 0,350 при р 0,05) (методика «ІТО»). Ригідність, у даному випадку, уособлює сталу спрямованість особистості на відстоювання власних позицій, критичне відношення до чужих поглядів що зумовлює активне подолання життєвих складнощів. Сензитивність як схильність до самоаналізу, підсилює песимістичність переконань особистості в умовах складної життєвої ситуації.

Шкали методики дослідження життєстійкості особистості містять значущі додатні кореляційні зв’язки із продуктивним копінгом: «залученість»(r = 0, при р 0,01), «контроль» (r = 0,581 при р 0,01), та «загальний рівень життєстійкості» (r = 0,501 при р 0,01) Подібні кореляційні зв’язки є цілком логічними, адже за своєю суттю життєстійкість сприяє збереженню психологічної рівноваги у стресових ситуаціях. Компонент «залученість»

забезпечує розвиток особистості в умовах значного впливу складної ситуації, в той самий час, коли інша складова «контроль» дає відчуття влади над ситуацією, навіть якщо успішність її вирішення не гарантована.

Копінг, спрямований на вирішення завдання містить численні значущі позитивні кореляційні зв’язки зі всіма шкалами методики «Емоційний інтелект». А саме: із шкалами «розуміння чужих емоцій» (r = 0,662 при р 0,01), «управління чужими емоціями» (r = 0,510 при р 0,01), «розуміння власних емоцій» (r = 0,616 при р 0,01), «управління власними емоціями»(r = 0,463 при р 0,01), «контроль експресії» (r = 0,444 при р 0,01). А також, із субшкалами методики, котрі дозволяють більш ґрунтовно вивчити емоційну складову відносин: «здатність до розуміння та управління чужими емоціями» (r = 0, при р 0,01), «здатність до розуміння та управління власними емоціями» (r = 0, при р 0,01), «здатність до розуміння своїх та чужих емоцій» (r = 0,715 при р 0,01), «здатність до управління своїми та чужими емоціями» (r = 0,640 при р 0,01), «загальний рівень емоційного інтелекту» (r = 0,707 при р 0,01). У зв’язку із тим фактом, що емоції є невід’ємним компонентом будь-якого виду діяльності особистості, їх розуміння та вміння ефективно управляти ними є одним з головних факторів успішності виконуваної діяльності. Особливо це стосується процесу подолання, де емоційна оцінка є первинною ланкою на шляху встановлення особистістю ступеню стресогенності життєвої події.

Значущі тісні кореляційні зв’язки між копінгом, центрованим на вирішенні завдання та складовими емоційного інтелекту особистості свідчать про потенційну спроможність останніх ефективно координувати діяльність ґрунтуючись на розумінні як власного емоційного стану так і емоційного стану "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина партнерів по взаємодії, що дозволяє уникати конфліктів та сприяє досягненню поставленої цілі.

Позитивний значущий кореляційний зв’язок було встановлено із такою особистісною властивістю як его-пластичність (резильєнтність) (r = 0,528 при р 0,01). У тісному зв’язку із проблемно-орієнтованим копінгом цей особистісний конструкт забезпечує високі адаптаційні здібності людини, збереження її психологічного благополуччя. Можна констатувати також тісний кореляційний зв’язок із «психологічним здоров’ям» особистості (r = 0,361 при р 0,05), одним із головних ресурсів позитивного функціонування особистості.

Копінг, орієнтований на вирішення завдання від’ємно корелює із «неможливістю вирішення проблеми» компоненту толерантності особистості (r = 0,487 при р 0,01). Ці два фактори є взаємовиключаючими.

Встановлено численні кореляційні зв’язки між копінгом, спрямованим на вирішення завдання і особливостями переживання насиченості, результативності власного життя, шкалами методики «Смисложиттєві орієнтації»: шкалами «ціль у житті» (r = 0,441 при р 0,05). «процес життя» (r = 0,514 при р 0,01), «результативність життя» (r = 0,34 при р 0,05), «локус контроль Я» (r = 0, при р 0,01), «локус контроль життя» (r = 0,411 при р 0,05). Характер даних кореляційних зв’язків свідчить про активну життєву позицію досліджуваних, наявність цілей у житті, стремління у їх досягненні, ефективне розв’язання труднощів.

Даний тип копінгу негативним чином пов’язаний із деякими шкалами першого рівня методики «МЛО-АМ Адаптивність». Так, наявний значущий від’ємний в’язок із шкалами «психопатії»(r = 0,488 при р 0,01), «надійності»

(r = 0,344 при р 0,05), «гіпоманії» (r = 0,433 при р 0,05). Це в свою чергу свідчить про неможливість поєднання дезадаптивних патернів поведінки досліджуваних із активним, цілеспрямованим копінгом подолання проблем.

Аналіз значущих кореляційних зв’язків проблемно-орієнтованого типу копінгу із особистісними властивостями у групі безробітних.

За результатами кореляційного аналізу у другій досліджуваній групі, зазначений тип копінгу містив значущі позитивні кореляційні зв’язки із шкалою «інтернальності у сфері міжособистісної взаємодії» (r = 0,378 при р 0,05), компонентом «контроль» (r = 0,357 при р 0,05) методики дослідження життєстійкості особистості. Також відзначимо значущу кореляційну залежність із показником «складність проблеми» методики дослідження толерантності особистості (r = 0,352 при р 0,05). Ґрунтуючись на цих даних, ми можемо припустити, що безробітні обираючи продуктивний копінг вважають себе відповідальними за процес міжособистісної взаємодії, можливо з цієї причини у них і виникають певні складнощі у процесі пошуку нового місця працевлаштування. Процес подолання даного типу складної життєвої ситуації вимагає від респондентів активних, цілеспрямованих дій, які є проявом життєстійкості особистості та толерантності до усілякого роду перешкод.

Аналіз значущих кореляційних зв’язків проблемно-орієнтованого копінгу із особистісними властивостями у групі досліджуваних із тимчасовою втратою працездатності.

Було виявлено розмаїття кореляційних зв’язків досліджуваного типу подолаючої поведінки із низкою особистісних властивостей. Цікава картина зв’язків спостерігається із шкалами методики «Рівень суб’єктивного контролю»

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина особистості. Так, встановлено значущі негативні зв’язки із шкалою «загальної інтернальності» (r = 0,376 при р 0,05), шкалами «інтернальності у сфері досягнень» (r = 0,386 при р 0,05), «інтернальності у сфері невдач» (r = 0, при р 0,01), «інтернальності у сфері міжособистісної взаємодії» (r = 0,389 при р 0,05). Очікування підтримки із боку оточуючих, неможливість самостійного задоволення актуальних потреб зумовлюють екстернальний локус контролю у переважної більшості досліджуваних цієї групи. Як видно з результатів кореляційного аналізу екстернально орієнтований локус контролю негативних чином взаємопов’язаний із продуктивним копінгом. Показники «сенситивності»(r = 0,393 при р 0,05), «спонтанності» (r = 0,425 при р 0,05) та «тривожності»(r = 0,390 при р 0,05) у даній групі також характеризуються негативними кореляціями із досліджуваним типом копінгу.

Характер подібного взаємозв’язку зумовлений походженням складної життєвої ситуації тимчасовою втратою працездатності внаслідок перелому кінцівок, коли досліджувані невпевнені у швидкому одужанні, змушені перебувати у лікарні, проходити неприємні терапевтичні процедури. Така особистісна властивість як «ригідність»позитивним чином із ним пов’язана (r = 0,401 при р 0,05) із продуктивним копінгом, адже є сталим поведінковим компонентом, спрямованим на подолання труднощів. Цікавими, на наш погляд, є співвідношення між цим типом копінгу та компонентами життєстійкості:

«залученістю» (r = 0,481 при р 0,01), «контролем» (r = 0,428 при р 0,05) та «загальним рівнем життєстійкості» (r = 0,510 при р 0,01). Не зважаючи на захворювання респонденти зберігають активну життєву позицію, адже життєстійкістю ключова особистісна властивість здатна опосередковувати вплив численних стресорів.

Також встановлено значущі кореляційні зв’язки із шкалами «розуміння чужих емоцій» (r = 0,478 при р 0,01), «управління чужими емоціями» (r = 0, при р 0,01), «розуміння власних емоцій» (r = 0,387 при р 0,05), «розуміння емоцій інших та управління ними» (r = 0,506 при р 0,01), «здібність до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей» (r = 0,487 при р 0,01), «інтегральний рівень емоційного інтелекту»(r = 0,420 при р 0,05). Емоційна компетентність даної групи досліджуваних є запорукою продуктивної взаємодії із оточуючими, і як наслідок, вирішення поточних проблем. Кореляційні співвідношення також відмічені зі шкалою «его-пластичності»(ризильєнтністю) (r = 0,418 при р 0,05), «складністю проблеми»(r = 0,376 при р 0,05) та «загальним рівнем толерантності»(r = 0,390 при р 0,05). Спрямованість особистості на продуктивне вирішення труднощів та толерантність до невизначеності у складних життєвих ситуаційях завжди буде свідченням значного потенціалу стресостійкості особистості.

Аналіз значущих кореляційних зв’язків проблемно-орієнтованого типу копінгу із особистісними властивостями у групі досліджуваних з діабетом.

Копінг, орієнтований на вирішення завдання корелює із шкалою «загальної інтернальності»(r = 0,373 при р 0,05) «інтернальності в області досягнень»(r = 0,362 при р 0,05), «інтернальності в сфері міжособистісної взаємодії»(r = 0,404 при р 0,05), що також свідчить про активну, відповідальну життєву позицію осіб із даної групи.


Методика «Емоційний інтелект»також містить численні значущі кореляційні зв’язки із досліджуваним типом копінгу, а саме: зі шкалами «розуміння чужих емоцій»(r = 0,369 при р 0,05), «управління "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина чужими емоціями» (r = 0,496 при р 0,01), «здатність до управління власними та чужими емоціями» (r = 0,350 при р 0,05), «розуміння емоцій інших людей та управління ними» (r = 0,490 при р 0,05). Таким чином, емоційна компетентність особистості виступає в ролі однієї із важливих індивідуально-психологічних властивостей проблемно-орієнтованого типу копінгу. Зазначений тип копінгу позитивним чином корелює із психологічним здоров’я особистості (r = 0,368 при р 0,05), «локусом контролю життя» (r = 0,381 при р 0,05) та шкалою «моральної нормативності»методики «МЛО-АМ Адаптивність»(r = 0,350 при р 0,05). Відповідно до характеру цих зв’язків гармонійний профіль саморегуляції особистості, відповідальність за події власного життя є невід’ємними атрибутами продуктивного стилю подолання життєвих труднощів.

Узагальнюючи результати кореляційного аналізу між проблемно орієнтованим типом копінгу та індивідуально-психологічними властивостями досліджуваних, що перебували у різного роду складних життєвих ситуаціях, можна виокремити особистісні властивості, які в умовах стресогенного впливу складної життєвої ситуації здатні детермінувати активний, спрямований на вирішення проблеми тип копінгу. Серед їх числа: інтернальний локус контролю, життєстійкість, емоційна розумність, его-пластичність (резильєнтність), толерантність до невизначеності та психологічне благополуччя.

Перспектива досліджень полягає у поглибленні емпіричних знань щодо особистісних детермінант різних типів подолаючої поведінки в умовах численних складних життєвих ситуацій.

Література 1. Трущенко М. Н. Проблема совладающего поведения в психологической литературе [Текст] / М. Н. Трущенко // Психологические науки: теория и практика:

материалы междунар. заоч. науч. конф. (г. Москва, февраль 2012 г.). – М.:Буки Веди, 2012. – С. 13-16.

2. Losoya S., Eisenberg N., Fabes R. Developmental issues in the study of coping // International Journal of Behavioral Development. 1998. Vol. 22, N 2. P. 287–313.

Мартынюк А. Г.

студентка кафедры практическая психология Мелитопольского государственного педагогического университета им. Богдана Хмельницкого, Мелитополь, Украина ДИНАМИКА РАЗВИТТИЯ ЛИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ К постановке проблемы. Актуальность выбранной нами темы состоит в том, что современное общество очень динамично развиваться, и при такой активности не обходимо искать различные концепции устойчивости личности современного человека. Ведь известно, что отличительной чертой глобализации общества является именно существенные преобразования личности, а не только общества. Вся глобализация ведт непосредственно не только к генерации отдельных индивидов, но и к зарождению совершено нового типа личности.

Здесь важно отметить как те или иные черты индивида коррелируются и координируются с процессами глобализации. Без понятия данных взаимосвязей не возможно обоснование изменений в ходе глобализации. Таким образом, "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина проблема исследования взаимоотношения глобализации и динамики развития личности в ходе этого процесса очень актуальны.

Анализ изученности в специализированной литературе. Проблема динамики личности в рамках исторического процесса, особенно в современной его фазе, является одной из центральных проблем современного социально гуманитарного знания. Однако чаще всего она осмысливается нецельно, односторонне, в различных аспектах. В ходе развития философского мышления уточнялись и дифференцировались отдельные проблемы исследования личности: е биологические и социальные детерминанты, степени свободы личности по отношению к природе, обществу и самой себе. Так, например, философско-гуманистические нравственные идеи, являются универсальным кодом для рассмотрения динамики мировоззрения человека в любую, в том числе и глобальную, эпоху, что отметили в своих трудах такие ученые как Н.А.Бердяев, К.Н. Леонтьев, Л.А. Шестов[1].О том что личность выступает не только как социальный тип, указывали, например, ЮГ. Волков, А.Г. Спиркин, В.А.Ядов и Э. Фромм.

Анализ человечества как целого обнаруживается в системе философских взглядов В.И. Вернадского, Б.Ф. Ломова, B.C. Соловьев[2]. Ряд исследователей (В.Ж Келле, Н.Н. Моисеев, В.И. Самохвалова, И.С. Семененко, В.Н. Фуре) рассматривают личность в условиях глобализации[3]. Основная цель роботы.

Теоретико-методологический анализ литературы, относительно динамики развития личности в условиях глобализации общества.

Материалы теоретического анализа. Ю.В. Шишков. Отличительной особенностью российского взгляда на исследуемую проблематику являются объемность и всеохватность в рассмотрении феномена глобализации и преодоление пессимистического взгляда на последствия глобализации для личности, что органично сочетается с объективной научной оценкой вызовов и угроз глобализации.

Отдельно следует указать на работы, которые тем или иным образом касаются проблем современного общества Среди отечественных исследователей особо выделяются К.З. Акопян, И.А. Бокачев, А.А. Галкин, Г.В. Драч, Ю.А.

Красин, М.Р. Радовель (аксиологическая проблематика исследование мироощущения, мировоззрения и ценностных ориентации), В.А. Авксентьев, А.А. Захаров, А.Ю. Коркмазов, А.Л. Страус (социально-политические исследования), В.И. Каширин, (рассмотрение глобальных эколого антропологаческих проблем), Р.Ф. Абдеев, И.С Бакланов, В.В. Попов, И.Б.

Пржиленская, В.А. Садовничий, В.П. Свечников, Ю.Н. Соколов (анализ социальных последствий развития науки и технизации жизненного мира личности). Вместе с тем, в указанных работах выдвигаются концепции и допущения, позволяющие рассматривать лишь отдельные аспекты проблемы трансформации мировоззренческих ориентиров личности в условиях глобализации. В этой связи представляется необходимым комплексное осмысления указанных процессов с позиций социальной философии.

Вывод. Личность это понятие конкретно-историческое, каждое общество формирует присущий ему тип личности. Не исключением становиться и наша эпоха, где происходят процессы глобализации.

В целом сущность глобализации проявляется в виде феноменов:

интернационализация человеческой деятельности;

формирование единого "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина экономического, информационно-коммуникативного, политического и образовательного пространства;

радикальное изменение скорости перемещения идей, товаров, услуг и финансовых механизмов;

перераспределение функций глобального регулирования;

возникновение глобальных проблем экономического и технологического роста. Следует отметить, что последнее время в условиях мирового экономического кризиса активизировалось внимание к методологии К. Маркса, анализирующей кризис капиталистического способа производства в контексте эпохи модернизации и рационализма.

Литература 1. Бердяев Н. А. О рабстве и свободе человека // Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря. М., 2. Ломов Б.Ф. Методические и психологические проблемы психологии. М., 1984.

3. Проект глобализации и метафизический мега проект человека // Философские науки. 2003. № 3. С. 112-131.

4. Семененко И.С. Глобализация и социокультурная динамика: личность, общество, культура // Политические исследования. - 2003. № 1. С. 524.

Вільна А.В.

студентка ІV курсу факультету педагогіки та психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Кіровоград, Україна ПСИХОЛОГІЧНІ ВИЯВИ НЕРВОВОЇ АНОРЕКСІЇ Постановка проблеми дослідження та актуальність. Уявлення суб’єкта про власну зовнішність та відповідність її естетичному ідеалу значною мірою впливає на особистість та стиль поведінки. Сучасне суспільно, ЗМІ та індустрія моди і краси створюють власні ідеали зовнішності. Під впливом яких дівчина, жінка сучасності не має права насолоджуватися красою власного тіла. Індустрія моди і краси для успішного розвитку створила власну коаліцію, зокрема:

будинки моди, модельєри, модні журнали, косметичні й фармакологічні компанії. «Зайву» вагу вони оголосили поза законом. Хвороблива худорлявість була оголошена ідеалом краси. З тих пір бажання відповідати і перевершувати ідеал краси стало нав’язливою ідеєю більшості дівчат [4, с.143]. Системою був породжений новий страх, страх перед «зайвою» вагою.

Основна мета статті: розкрити і проаналізувати поняття нервової анорексії та виокремити особливості її прояву.

Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження. Опис елементів нервової анорексії можна знайти ще у Авіценни в 1155 р. Пізніше про це писали Геррес (1594), Рейнгольд (1669);

але вперше це захворювання більш повно описав англійський лікар Р. Мортон в 1689 р. Проте лише класичні роботи В. Галла і Е. Лассега, написані в 60 – 70-х роках минулого століття поклали початок вивченню нервової (психічної) анорексії. Серед вітчизняних науковців проблемам нервової анорексії приділяли увагу: психофізіолог В. С. Ротенберг, який пояснив причини виникнення нервової анорексії з точки зору концепції пошукової активності. У сфері психіатрії і медицини основне місце щодо проблем анорексії займають праці М. В. Коркіной, що захистила дисертацію "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина «Дисморфоманія в підлітковому і юнацькому віці». Дослідниця систематизувала знання з проблеми анорексії і показала її зв’язок з дисморфоманією. З вітчизняних психологів слід виділити А. М. Дорожевцева, В. Д. Менделеєвич, які досліджували психологічні показники хворих ожирінням і нервовою анорексією.


Оскільки нервова (психічна) анорексія властива головним чином дівчаткам – підліткам та молодим дівчатам, хоча іноді може зустрічатися і в осіб чоловічої статі пубертатного або юнацького віку, то є потреба проаналізувати передумови виникнення її.

Хвороблива впевненість у власній «зайвій повноті»– це набридлива ідея, яка поступово підштовхує хворих до думки про необхідність «корекції»цього уявного або надзвичайно переоціненого фізичного недоліку. Вони всіма силами намагаються приховати від оточуючих (і в першу чергу від батьків) не тільки мотиви своєї поведінки, але й саме здійснення цієї «корекції «, роблять все для того, щоб харчуватися окремо від інших членів сім’ї, а якщо це не вдається, то вдаються до різних хитрощів: непомітно випльовують вже пережовану їжу і ховають її, намагаються нагодувати своєю порцією спеціально для цього заведену собаку, непомітно перекладають їжу зі своєї тарілки в інші, тощо. При цьому ретельно вивчають калорійність кожного продукту, уникаючи тих видів їжі, від яких можна погладшати (не їдять гарнірів, масла, борошняних виробів).

Досягнувши значної втрати ваги, людина зазвичай не буває задоволена навіть самою низькою масою тіла і продовжує обмежувати себе в їжі.

Однією з досить типових особливостей проявів анорексії є прагнення при власному постійному обмежені в їжі перегодовувати інших членів сім’ї та особливо молодших братів і сестер. Не задовольняючись лише самообмеженням в їжі, хворі дуже активно починають займатися різними фізичними вправами, іноді за спеціальною, продуманою ними системою. Крім того, нерідко вживають проносні засоби, у надлишкових дозах [2, с.513].

Науковець М. В. Коркіна виділяє чотири стадії нервової анорексії:

ініціальна (триває 2 – 4роки);

активної корекції;

кахексії;

синдром набуває клінічної завершеності. В ініціальній стадії індивід висловлює невдоволення переважно надмірною, на його думку, повнотою, загальним зовнішнім виглядом або окремими частинами тіла (живота, стегон, щік). Він орієнтується на створений ним ідеал, або наслідує будь-кого з найближчого оточення. На стадії активної корекції порушення харчової поведінки стають очевидними для оточуючих і відбувається становлення «аноректичної поведінки «, де індивід починає вдаватися до різних способів схуднення. Перш за все він вибирає обмеження в їжі, починає використовувати різні фізичні вправи та тренування, приймає великі дози проносних засобів, використовує клізми. Цінність харчування знижується до максимуму, при цьому індивід не здатний контролювати свою мовну поведінку і постійно у спілкуванні повертається до теми схуднення, обговорення дієт і тренувань. На стадії кахексії можуть з’являтися ознаки дистрофії: зниження маси тіла, сухість і блідість шкірних і інші симптоми [6, с.23].

Згідно психодинамічного напряму, відмова від їжі в підлітковому віці часто відображає неусвідомлений протест проти недостатньої уваги з боку батьків, насамперед матері, проти того, що вся увага до дитини вичерпується турботою про формальне задоволенні її фізичних потреб. Інтерес до духовних "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина потреб дитини, до її внутрішнього світу відсутній, а тому і немає емоційного контакту. Коли цікавість матері до дитини вичерпується турботою про те, щоб вона була нагодована (нерідко в цих випадках таке «піклування»навіть перебільшене), то як наслідок у підлітка сформовується відраза до їжі, яка маскує відразу до матері. Цей механізм може грати роль в розвитку анорексії, але є далеко не завжди основним.

У багатьох дослідженнях анорексію пов’язують з емоційними розладами.

Головне пояснення аноректичної поведінки – депресія. При анорексії є цілий ряд ознак цього захворювання: зниження настрою, порушення сну, спрямована на себе ворожість, зниження сексуальних потреб. Але поряд з подібними рисами є і дуже вагомі відмінності. Перш за все, при депресії апетит знижений, а при анорексії збережений. Цілеспрямоване активна поведінка пов’язана з втратою ваги (фізичні вправи, ухилення від їжі), на відміну від депресії. Академічна успішність часто залишається високою, тоді як при депресії вона знижується.

Нарешті, антидепресанти (ліки від депресії) при анорексії в ряді випадків дають не поліпшення, а погіршення стану. Таким чином, не можна пояснити анорексію депресією, незважаючи на ряд спільних рис.

Дослідник В. Ротенберг запропонував концепцію згідно якої головним спонукальним мотивом до відмови від їжі є активна боротьба з перешкодами, з тим викликом, який кидає дівчатам їхній власний апетит і всі хто хоче змусити їх нормально їсти. У цій боротьбі проявляється пошукова активність і процес при цьому важливіше результату. Анорексія – це процес повсякденного подолання, боротьби, своєрідної пошукової поведінки, і саме цим важлива хворим. Це триває відчайдушна боротьба яка сприяє відновленню самооцінки, зниженою попередніми невдачами. Страх повернутися до нормального прийому їжі – це не боязкість втрати контролю, це острах втрати виклику, що робить життя повноцінним. Кожен відмовлений собі шматок їжі це перемога, і вона тим вагоміша, чим в більш напруженій боротьбі отримана. Тому для лікування і профілактики анорексії необхідно шукати в житті пацієнта ті сфери діяльності, ті зони інтересів, де він ще здатний на пошукову поведінку [7, с.48].

Лікування хворих нервовою (психічною) анорексією представляє певні труднощі, бо вони виявляються надзвичайно резистентними до будь-яких видів терапії. До основних видів відноситься: поведінкова і психоаналітична терапія.

Особливе місце в психокорекційній роботі з хворими на нервову анорексію займає сімейна психотерапія. Майже всі автори робіт, присвячених проблемі нервової анорексії, відзначають неблагополучну ситуацію в сім’ях цих хворих (відсутність належного контакту з батьками, особливо з матір’ю, нерозуміння батьками стану хворого підлітка, погані відносини між батьками). Як зазначають В. К. Мягер, Т. М. Мишина саме це і викликає необхідність сімейної психотерапії, спрямованої на зміну міжособистісних відносин, і має на меті усунення емоційних порушень у членів сім’ї [5, с.167]. Але крім психотерапевтичного впливу, обов’язковим є лікування на базі стаціонару чи амбулаторно.

На базі Кіровоградського державного педагогічного університету нами було проведено анкетування зі студентами III курсу психолого-педагогічного факультету. У ході анкетування нами було опитано 27 респондентів, з них 7 осіб чоловічої статі та 20 досліджуваних жіночої статі юнацького віку. Анкета "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина складалась з 13 запитань. Питання були спрямовані на виявлення тенденцій до виникнення анорексії, або вже існуючої проблеми.

На запитання «Мене лякає думка про те що я розповнію»54% відповідей респондентів вказують, що їх лякає ця думка. Також у питанні «Я утримуюсь від їжі будучи голодною»72% досліджуваних підтвердили цю тезу. У запиті щодо захоплення думками про їжу 40% респондентів дійсно відзначають, що думки про їжу є домінуючими, особливо це зазначають дівчата-респонденти. На запитання «Я знаю скільки калорій в їжі яку я їм»39% респондентів відповіли ствердно. Така відповідь може тлумачитися як низька обізнаність у харчовій цінності і надання переваги утриманню від їжі, як більш швидшому і результативнішому способу схуднення. У запиті «Я особливо утримуюсь від їжі, що містить багато вуглеводів (хліб, рис, картопля)»40% респондентів підтвердили думку. Це можна аналізувати, як і в попередньому запитанні, як досить низький рівень знань про харчування, а з іншого боку прагнення знизити вагу за рахунок відмови від їжі, та не врахування негативного впливу її на власний організм. Відповідь «Я відчуваю, що оточуючі хочуть щоб я більше вживав їжі»66% респондентів відповіли, що навколишні не виявляють такого бажання. Тут ми можемо порівняти це питання з другим, де 72% респондентів утримуються від їжі і зазначається недостатня увага з боку батьків та оточуючих до харчування респондентів яка є наслідком фізичного стану. І тут відмова від їжі може виступати як бажання привернути увагу батьків, оточуючих. Можливо приховування респондентами справжнього ставлення до харчування, знецінення його властивостей. Слід зазначити, що 38 % респондентів відчувають почуття провини після з’їденої їжі, а 61% обстежуваних стурбовані бажанням схуднути.

Для більшої половини дівчат проблем зайвої ваги і схуднення досить є актуальною. Це зазначається у першому питанні. На запитання «Коли я займаюсь спортом, я думаю про те що спалюю калорії»77% респондентів відповіли ствердно на питання, і 72% утримуються від їжі будучи голодними.

Порівнюючи ці два результати, ми можемо говорити про бажання респондентів не обмежуватися тільки відмовою від їжі, але і підкріплювати результат фізичними вправами, які безпосередньо спрямовані на зниження ваги. Тут чітко проявляється становлення аноректичної поведінки. У дівчат (61%) є стурбованість щодо наявності в їхньому тілі жиру. Зокрема 32% респондентів відчувають, що питання пов’язані з їжею контролюють їх життя. Тобто поведінка підпорядковується і коректується відповідно до питань, які пов’язані з їжею. Дієти дотримується 50% респондентів. Зокрема 43% респондентів подобається відчуття порожнього шлунка. При тому що 72% утримуються від їжі і 50% дотримуються дієти і тільки 43% дівчатам дійсно подобаються ці відчуття і вони отримують задоволення від самого процесу.

Отже, в результаті проведеного анкетування було виявлено, що:

переважна більшість дівчат, більше 50%, переймається проблемами зайвої ваги, дієт і схудненням;

70% свідомо утримуються від їжі та займаються фізичними вправами. Тому навіть на 27 респондентах ми можемо зазначити, що проблема зайвої ваги, схуднення є досить актуальною і важливою для сучасної дівчини.

Досить часто ці думки приймають характер нав’язливої ідеї, що в подальшому негативно позначається безпосередньо на психічному і фізичному здоров’ю дівчини. А отже проблема нервової анорексії набуває ще більшої важливості і актуальності для суспільства в цілому.

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина Висновки. Отже, основною групою ризику нервової анорексії є дівчата цієї вікової категорії. Вона несе за собою тяжкі наслідки як для фізичного, так і для психічного здоров’я. Але на території України вирішенню і дослідженню цієї проблеми приділяється досить мало уваги. І тому подальшою перспективою нашої роботи є більш розширене теоретичне і емпіричне вивчення психологічних показників нервової анорексії та пошуку шляхів її корекції.

Література 1. Менделевич В. Д.Клиническая и медицинская психология / В. Д. Менделевич.

– М.:МЕДпресс, 2001– 592 с.

2. Коркина М. В., Лакосина Н. Д, Личко А. Е. Психиатрия: Учебник / М. В.

Коркина., Н. Д. Лакосина., А. Е. Личко – М.: Медицина, 1995. – 608 с.;

3. Дорожевец Андрей Николаевич Искажение образа физического Я у больных ожирением и нервной анорексией // диссертация на соискания ученой степени кандидата психологических наук. / А.Н.Дорожевец. – М.:, МГУ., им. Ломоносова, 1985.

– 198 с.

4. Телицина Н. Нервова анорексія / Н.Телицина // Психоаналіз, часопис №1 [9], 2007.–184 с.

5. Коркина М. В. Дизморфомания в подростковом и юношеском возрасте / М. В.

Коркина – М.:Медицина, 1986, – 224 с.

6. Коркина М. В.,Цивилько М. А.,Марилов В. В. Нервная анорексия. / М. В.

Коркина, М. А. Цивилько, В. В. Марилов – М.: Медицина, 1986, – 176 с.

7. Ротенбер В. С. «Образ Я» и поведение. МАХАНАИМ, 2000, – 66 с.

Игумнова Н.Ю.

студентка Омского государственного университета имени Федора Михайловича Достоевского, Омск, Россия ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ КОПИНГ-ПОВЕДЕНИЯ (НА ПРИМЕРЕ ПОДРОСТКОВОГО И ЮНОШЕСКОГО ВОЗРАСТА) Современный, динамично развивающийся мир предъявляет высокие требования к способности человека преодолевать жизненные трудности, вырабатывать новые стратегии поведения, которые позволили бы ему адаптироваться к современным условиям. Для обозначения проблемы умения человека справляться с трудными ситуациями жизнедеятельности в психологической науке используют понятие копинга. На каждом этапе жизни существуют свои специфические трудные события и возрастные закономерности применения способов психологического преодоления [1, с.143]. В отечественной психологии проблему копинга исследовали: Анцыферова Л. И., Бодров А.В., Василюк Ф. И., Дементий Л. И., Крюкова Т. Л., Нартова-Бочавер С. К., и т.д. [1 6]. Мы обратили свое внимание на те аспекты и способы совладающего поведения, которые, на наш взгляд, недостаточно исследованы на сегодняшний день. До настоящего времени существует мало исследований, посвященных изучению трудных ситуаций и стратегий совладающего поведения в подростковом и юношеском возрастах. Особенности данных периодов развития, значительное расширение границ жизненной сферы подростков и юношей, предполагает сопряжение с существенными, различными по характеру и содержанию трудными ситуациями и, кроме того, подростковый возраст "Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина характеризуется как период повышенной чувствительности, уязвимости к их повреждающим воздействиям (К. Н. Поливанова, Д.Б. Эльконин и др.). [8, 9]. В своей работе мы руководствовались положением о том, что развитие способности у подростков и юношей преодолевать трудные ситуации особенно важно. Так как именно в подростковом и юношеском возрастах формируется готовность к личностному и жизненному самоопределению, которая предоставляет возможность преодолеть трудности будущей взрослой жизни. В качестве базовой мы использовали концепцию Р. Лазарус и С. Фолкман, согласно которой копинг понимается как динамический процесс, специфика которого определяется не только спецификой ситуации, но и стадией развития конфликта, столкновения субъекта с внешним миром и от когнитивной оценки стрессора самим человеком [6, 7]. В своих исследованиях Р. Лазарус и С.

Фолкман выделяют три основные группы копинг-стратегий: 1) планирование решения проблемы, 2) поиск социальной поддержки, 3) эмоционально фокусированные стратегии. Таким образом, целью нашего исследования являлось изучение возрастных особенностей характеристик стратегий совладающего поведения с трудными ситуациями в подростковом и юношеском возрастах.

В нашем исследовании принимали участие учащиеся средних образовательных учреждений и студенты высших учебных заведений г. Омска.

Общая выборка составила 40 человек. Выборка была составлена на основе периодизации развития Э. Эриксона, согласно которой подростковый возраст составляют подростки 13-19лет, юношеский - 20-25 лет [9, с.51-52]. Учащиеся подросткового возраста составили 20 человек, из них 50% девочек и 50% мальчиков. Средний возраст испытуемых – 15,5 лет. Учащиеся юношеского возраста составили 20 человек, из них 50% девушек, 50% юношей. Средний возраст испытуемых 21 год.

В качестве диагностического инструментария выступила методика Р.

Лазаруса и С. Фолкман «Опросник способов совладания (WCQ)», направленная на выявление особенностей стратегий совладающего поведения подростков и юношей [5]. В качестве метода статистического анализа вступил непараметрический U-критерий различий Манна-Уитни.

При выявлении особенностей копинг-стратегий подростков мы получили, что все копинг-стратегии используются подростками в одинаковой мере. Однако имеется тенденция выраженных стратегий «конфронтация», «бегство избегание», «дистанцирование». Данные стратегии являются неадаптивными, т.е. они не обеспечивают способности личности к сопротивлению трудностям.

Данный факт можно объяснить тем, что самоконтроль и планирование деятельности подростками еще затруднен, присутствует повышенная внушаемость и конформизм по отношению к ровесникам. Поэтому подростки склонны уходить от проблем, а не стараться решать их.

При выявлении особенностей копинг-стратегий юношей, было получено, что копинг-стратегии юношей не имеют яркую выраженность. Однако имеется тенденция выраженной стратегии «бегство-избегание». Мы предположили, что это связано с трудностями в учебно-профессиональной деятельности, или неуверенностью юношей и девушек в выбранном профессиональном пути, что, по сути, могло привести к отрицанию проблемы как таковой, неоправданным ожиданиям, отвлечению.

"Актуальные проблемы современной психологии и педагогики" Международная научно-практическая конференция. 30-31 октября 2012 г. Харьков, Украина При исследовании качественных и количественных различий копинг стратегий подросткового и юношеского возрастов, были выявлены значимые различия по копинг-стратегии «дистанцирование» (U=107,5 при р0,05): более высокие показатели отмечены в группе подросткового периода (53,6 балла).

Возможно, что самоконтроль и планирование деятельности подростками еще затруднен, в то же время к юношескому возрасту появляются такие особенности как зрелость в умственном и нравственном отношении, убежденность, сложившееся мировоззрение, что позволяет относиться к трудной ситуации более осмысленно и серьезно, чем это демонстрируют подростки.

Таким образом, выявленные нами особенности стратегий совладающего поведения подросткового и юношеского возрастов требует дополнительного исследования, т.к. противоречит мнению многих авторов, также для более полного исследования данной проблемы необходимо расширение самой выборки и учет стрессогенных ситуаций для каждого из исследуемых нами возрастных периодов, что и будет являться объектом наших дальнейшей работы.

Литература 1. Дементий Л.И., Щепоткин С.В. Социальный контекст преодолевающего поведения: возрастной аспект // Личность в трудных жизненных ситуациях как актуальное научное направление копинг-исследований в России: материалы Всероссийской научно-практической конференции с международным участием, посвященной 35-летию Омского государственного университета им. Ф.М.

Достоевского) / под ред. Л.И. Дементий.–Омск: Изд-во Ом. гос. ун-та, 2009.–С. 142- 2. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных ситуациях:

переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита//Психологический журнал Том 15 №1 1994г.- С. 3- 3. Бодров В.А. Проблема преодоления стресса. Часть3. Стратегии и стили преодоления стресса// Психологический журнал. – 2006 – т. 27. - №3. – С. 106- 4. Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций – М., 1984. – 200 с.

5. Крюкова Т.Л., Куфтяк Е. В. Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ) // Журнал практического психолога 2007, №3. – С. 93- 6. Нартова-Бочавер С.К. «Coping behavior» в системе понятий психологии личности// Психологический журнал 1997. Т. 18, №5. - С.20- 7. Либина А.В. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации. – М.: Эксмо, 2008. – 400 с.

8. Поливанова К.Н. Психологическое содержание подросткового возраста / // Вопросы психологии. – 1996. - № 1. – С. 47 – 9. Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития. / Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. - 290 с.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 6 |
 



Похожие работы:





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.